1. Словник української мови у 20 томах

удостоювати

УДОСТО́ЮВАТИ (ВДОСТО́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УДОСТО́ЇТИ (ВДОСТО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., кого.

1. чого. Визнавати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін.

Дипломну роботу Васильківського – пейзаж “По Дінцю” (1885 р.) – Рада Академії удостоїла найвищої нагороди: великої золотої медалі (з наук. літ.).

2. чим або з інфін., рідко чого. Виявляти до кого-небудь свою увагу, прихильність.

Пріор не удостоював Гаудентія ні одного слова, розмовляв з тими, що сиділи поруч нього (І. Франко);

Зграя крижнів крізь туман прозорий Пролітала колесом живим. Я сусіда ухопив за лікоть – Не вдостоїв і поглянуть він! (М. Рильський);

// у сполуч. зі сл. поглядом, словом і т. ін., ірон., жарт. Виявляти свою увагу до кого-небудь зверхньо, поблажливо; приділяти комусь недоброзичливу увагу.

Олександр Семенович удостоїв ще одним покровительським поглядом усіх присутніх (Ю. Шовкопляс);

Вчитель перший вибухає щирим, безтурботним сміхом, і зовсім не віриться, що на цього двадцятичотирьохрічного вилицюватого хлопчину вже двічі летіли до губернатора “бамаги” [бумаги], що удостоїло його своєю увагою і жандармське управління (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удостоювати — удосто́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. удостоювати — зап., визнавати гідним, сподобляти, робити честь кому; (нагороди) відзначати; (виявляти повагу) ушановувати: дк. УДОСТОЇТИ: (з ч. не) не завдати собі труду що зробити <н. не удостоїти погляду = не завдати собі труду глянути>. Словник синонімів Караванського
  3. удостоювати — Вшановувати, вшанувати, повшановувати, ушановувати .ушанувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. удостоювати — (вдостоювати), -юю, -юєш, недок., удостоїти (вдостоїти), -ою, -оїш, док., перех. 1》 чого.Визнавати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін. 2》 чим або з інфін., рідко чого. Виявляти до кого-небудь свою увагу, прихильність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. удостоювати — I. НАГОРОДИ́ТИ кого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон. Словник синонімів української мови
  6. удостоювати — УДОСТО́ЮВАТИ (ВДОСТО́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УДОСТО́ЇТИ (ВДОСТО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., перех. 1. чого. Визнавати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін. Словник української мови в 11 томах