удостоювати
зап., визнавати гідним, сподобляти, робити честь кому; (нагороди) відзначати; (виявляти повагу) ушановувати: дк. УДОСТОЇТИ: (з ч. не) не завдати собі труду що зробити <н. не удостоїти погляду = не завдати собі труду глянути>.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- удостоювати — удосто́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- удостоювати — Вшановувати, вшанувати, повшановувати, ушановувати .ушанувати Словник чужослів Павло Штепа
- удостоювати — УДОСТО́ЮВАТИ (ВДОСТО́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УДОСТО́ЇТИ (ВДОСТО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., кого. 1. чого. Визнавати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін. Дипломну роботу Васильківського – пейзаж “По Дінцю” (1885... Словник української мови у 20 томах
- удостоювати — (вдостоювати), -юю, -юєш, недок., удостоїти (вдостоїти), -ою, -оїш, док., перех. 1》 чого.Визнавати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін. 2》 чим або з інфін., рідко чого. Виявляти до кого-небудь свою увагу, прихильність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- удостоювати — I. НАГОРОДИ́ТИ кого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон. Словник синонімів української мови
- удостоювати — УДОСТО́ЮВАТИ (ВДОСТО́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УДОСТО́ЇТИ (ВДОСТО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., перех. 1. чого. Визнавати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін. Словник української мови в 11 томах