удостоюватися

УДОСТО́ЮВАТИСЯ (ВДОСТО́ЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УДОСТО́ЇТИСЯ (ВДОСТО́ЇТИСЯ), о́юся, о́їшся, док.

1. чого. Одержувати високу оцінку, нагороду, звання і т. ін.

Багато хто з-поміж наших письменників удостоївся звання лауреата (П. Тичина);

Дев'ятнадцятирічним юнаком він [М. М. Боголюбов] став кандидатом, а ще через два роки – доктором математики і удостоївся Міжнародної премії Болонської академії наук (з наук.-попул. літ.).

2. чого або з інфін., також без дод. Одержувати що-небудь як знак поваги, прихильності, схвалення тощо; заслуговувати.

Іван IV похований у схимі – чорному чернецькому одязі, якого удостоюються лиш ченці, що повністю зреклись світського життя (з газ.);

Врешті скінчила [повість], прочитала в товаристві, удостоїлась похвали (Леся Українка);

// ірон., жарт. Одержувати який-небудь знак уваги, але зверхньої, поблажливої або недоброзичливої.

– Я вас не бачив, Свириде Яковлевичу. – Де там було побачити! Дрібний в очах став. Голова запаморочилась: адже на бричці самого Варчука удостоївся прокататися. Це ж честь яка! (М. Стельмах);

– Ти що, закоханий? – А хіба я не маю на це права? – Ага! Нарешті! Хто ж це удостоївся, Ольга, чи учорашня практикантка? (В. Собко).

◇ (1) Удосто́юватися / удосто́їтися че́сті – заслуговувати повагу, шану, яка виявляється у якихось вчинках, діях і т. ін.

Кращі колективи художньої самодіяльності палаців культури і робітничих клубів удостоюються честі виступити на його [Запорізького телетеатру народної творчості] сцені (з газ.);

Три письменники удостоїлись честі побачити столицю в перший же день її визволення від гітлерівських загарбників (Ю. Яновський).