указувати

УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАЗА́ТИ (ВКАЗА́ТИ), укажу́, ука́жеш, док.

1. що і без прям. дод. Жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати.

– За кумом нічого бігати, коли кум у хаті, – жартівливо промовила Пистина Іванівна, указуючи на Григорія Петровича (Панас Мирний);

Челядники .. указували кожному гостеві місце за станом і за багатством його (З. Тулуб);

Усі глянули туди, куди вказував Меджінов (О. Донченко);

Мовчки подала [Любов Прохорівна] газету, вказуючи пальцем на замітку (Іван Ле);

Подала [дівчина] води напиться, указала шлях на брід, знову рушили машини (І. Гончаренко).

2. без прям. дод., на що. Відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним.

– Нам доводиться не раз бачити вас у земськім собранії [зібранні] як гласного, як члена земства, котрий перший указував то на наші помилки, то на наші ще нові нужди (Панас Мирний);

– Чи не можна було б сказати про все це тихо, без свідків, указати просто по-дружньому на помилки? (О. Донченко).

3. без прям. дод., на що і з спол. що. Звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність.

Всі визначні твори .. виросли й ростуть із народного ґрунту. На це не раз указував Горький (М. Рильський).

4. без прям. дод., кому, розм. Наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати.

– Ти мені не вказуй! – закричав Гнат і стукнув здоровою рукою по столу (Григорій Тютюнник);

– І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, – галасували гості (А. Хижняк);

– Відомий вчений .. правильно вказує, що живитися треба досягненнями нового життя! (О. Довженко).

5. без прям. дод., на що. Свідчити про що-небудь.

Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (О. Донченко).

◇ (1) Вказа́ти типики́ кому, заст. – провчити когось;

(2) Вка́зувати (пока́зувати) / вказа́ти (показа́ти) на две́рі кому – виганяти, проганяти когось звідки-небудь.

З кожним днем переконувався [Іван]: зайвий він, непотрібний у Дрочиловій хаті. Якщо його й терплять там, не вказують на двері, то тільки з розрахунку, аби не позбавитися чималих ковальських заробітків (І. Головченко і О. Мусієнко);

Друга б на її місці давно йому [чоловікові] на двері показала, раз він такий... (В. Кучер);

Навіть якби я був і не зовсім правий, він мусив заради нашого авторитету показати їй на двері (С. Журахович);

(3) Ука́зувати доро́гу (шлях, шляхи́) – бути зразком для здійснення чого-небудь.

Поганий сватає – гарному шлях указує (прислів'я).