уламок

УЛА́МОК, мка, ч.

1. Відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого.

Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст; статуетки і кілька уламків античної скульптури (Леся Українка);

Стояла [Пріська] у чорній похмурій кузні, серед кіптяви, диму і залізних уламків (Б. Грінченко);

По рівчаках загриміли гірські потоки, волочачи уламки скель (З. Тулуб);

Крига ламалась тут на дрібніші шматки, і ті уламки, холодні, синюваті й блискучі, пропливали під мостом, не завдаючи вже йому ніякої шкоди (А. Шиян);

Кожна руїна, здіймаючи вгору обгорілі уламки стін, таврувала війну (С. Журахович);

// перен. Частина, частка чого-небудь.

Є мусульмани суніти, є шиїти, є ібадити. І кожна община вважає свій уламок ітини за ціле дзеркало (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Шура не хотіла хапати уламків щастя. Вона прагнула повного щастя, великого, красивого (О. Гончар);

На уламках колишніх мрій вона викохувала нові надії (В. Підмогильний);

До піщаних берегів тріпотно кораблі тяглися, а в щоглах кублився уламок бурі (М. Хвильовий).

2. перен. Залишок чого-небудь віджилого, зниклого або знищеного.

Леонід Загрива [в драмі М. Кропивницького “Олеся”] – уламок дворянства, нащадок колишніх владних визискувачів (з навч. літ.);

Болісно роздумував [Гак], карався сумнівами: може, справді, він химерний дивак, уламок давно минулих звичаїв (О. Бердник);

Державні новоутворення, що виникли на уламках Римської імперії, в економічному плані були слабкі (з наук.-попул. літ.).

(1) Радіоакти́вні ула́мки – радіоактивні макрочастинки твердої речовини.

Прототип марсохода використовувався під час очищення даху Чорнобильської АЕС від радіоактивних уламків (з наук.-попул. літ.).