уламок
УЛА́МОК, мка, ч.
1. Відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого.
Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст; статуетки і кілька уламків античної скульптури (Л. Укр., III, 1952, 7);
Стояла [Пріська] у чорній похмурій кузні, серед кіптяви, диму і залізних уламків (Гр., І, 1963, 288);
По рівчаках загриміли гірські потоки, волочачи уламки скель (Тулуб, Людолови, І, 1957, 373);
Крига ламалась тут на дрібніші шматки, і ті уламки, холодні, синюваті й блискучі, пропливали під тостом, не завдаючи вже йому ніякої шкоди (Шиян, Баланда, 1957, 61);
Кожна руїна, здіймаючи вгору обгорілі уламки стін, таврувала війну (Жур., Вечір.., 1958, 238);
*Образно. Шура не хотіла хапати уламків щастя. Вона прагнула повного щастя, великого, красивого (Гончар, III, 1959, 398).
2. перен. Залишок чого-небудь віджилого, зниклого або знищеного.
Будувати комунізм ми мусимо з уламків капіталізму, і тільки той клас, що загартований у боротьбі проти капіталізму, може це зробити (Ленін, 38, 1973, 192);
Леонід Загрива [в драмі М. Кропивницького «Олеся»] — уламок дворянства, нащадок колишніх владних визискувачів (Іст. укр. літ., І, 1954, 436).
Значення в інших словниках
- уламок — ула́мок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- уламок — Відламок, зламок, (дерев'яний) оцупок; (бомби) сов. осколок; (старовини) П. пережиток, залишок; уломок, вломок. Словник синонімів Караванського
- уламок — [уламок] -мка, м. (на) -мку, мн. -мкие, -мк'іў Орфоепічний словник української мови
- уламок — УЛА́МОК, мка, ч. 1. Відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого. Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст; статуетки і кілька уламків античної скульптури (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- уламок — -мка, ч. 1》 Відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого. 2》 перен. Залишок чого-небудь віджилого, зниклого або знищеного. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уламок — ОСКО́ЛОК (ОСКІ́ЛОК рідше) (дрібна частина бомби, снаряда, міни, що розірвалася), СКА́ЛКА, УЛА́МОК, ВІДЛА́МОК. Осколком йому знесло із голови смушеву шапку (Григорій Тютюнник); Його поранено скалками в ліву ногу (В. Словник синонімів української мови
- уламок — Ула́мок, -мку; ула́мки, -мків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- уламок — Уламок, мку м. Обломокъ, отломокъ. Взяв він уламок од чистого злота. Щог. В. 152. Словник української мови Грінченка