1. Словник синонімів української мови

уламок

ОСКО́ЛОК (ОСКІ́ЛОК рідше) (дрібна частина бомби, снаряда, міни, що розірвалася), СКА́ЛКА, УЛА́МОК, ВІДЛА́МОК. Осколком йому знесло із голови смушеву шапку (Григорій Тютюнник); Його поранено скалками в ліву ногу (В. Сосюра); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані рани (О. Гончар); Між рядами і коло будованих барикад крутилися цілі рої вуличників,.. збираючи відламки гранат (І. Франко). — Пор. 1. ска́лка.

УЛА́МОК (відбитий, відламаний шматок чого-небудь), ВІДЛА́МОК, ОБЛА́МОК, ОБЛО́МОК, ОСКО́ЛОК, СКА́ЛКА, О́ПРИСК діал. (перев. скла, каменю тощо — невеликий). З величезної купи уламків і брухту пробивалося жовте полум'я (О. Донченко); На дорозі лежав відламок скали (Г. Хоткевич); Віталій.. чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (О. Гончар); Чавунна куля.. вдарилася в гранітну брилу біля брами й розскочилася разом з осколками граніту (І. Ле); Дядько Кузьма розбив одного (горіха), загнав скалку і покинув (Є. Кравченко); Весь робочий люд, з.. оприсками каміння на одежі, руках і лицях, почав збиратися (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уламок — ула́мок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. уламок — Відламок, зламок, (дерев'яний) оцупок; (бомби) сов. осколок; (старовини) П. пережиток, залишок; уломок, вломок. Словник синонімів Караванського
  3. уламок — [уламок] -мка, м. (на) -мку, мн. -мкие, -мк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. уламок — УЛА́МОК, мка, ч. 1. Відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого. Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст; статуетки і кілька уламків античної скульптури (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. уламок — -мка, ч. 1》 Відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого. 2》 перен. Залишок чого-небудь віджилого, зниклого або знищеного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уламок — Ула́мок, -мку; ула́мки, -мків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. уламок — УЛА́МОК, мка, ч. 1. Відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого. Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст; статуетки і кілька уламків античної скульптури (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. уламок — Уламок, мку м. Обломокъ, отломокъ. Взяв він уламок од чистого злота. Щог. В. 152. Словник української мови Грінченка