улесливий

УЛЕ́СЛИВИЙ (ВЛЕ́СЛИВИЙ), а, е.

1. Схильний лестити.

Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкає, а ззаду кусає (прислів'я);

Хто розбере цього чоловіка – надто вже він тихий та слизький, влесливий та вкрадливий (М. Чабанівський);

М'який і улесливий, пролазливий до людських душ, шовковий доктор Петров (І. Багряний).

2. Який містить у собі лестощі, обіцянки, умовляння.

Орися виступила наперед і гордо підняла голову: – .. Не здаватись ні на які улесливі слова ворогів, а вмерти всім при зброї, боронячи до останнього наші святощі! (М. Старицький);

– Гарний [спокусник], молодий, майстер володіти улесливим словом, обплутав вас сіттю свого чару, як павук свою жертву, а ви, наївне, невинне дитя, довірились йому (Ірина Вільде);

// Догідливий, запобігливий.

В правому куточку уст ховалась йому приємна й надзвичайно улеслива усмішка (М. Хвильовий);

// Нещиро шанобливий.

Тепер Юра уважніше оглянув цього чоловіка і помітив, що обличчя в Биякана хитре, улесливе (І. Багмут);

Його неприємно вразив цей занадто влесливий тон: навряд чи можна з такою людиною розмовляти щиро (Ю. Шовкопляс);

– Та й балакучий він, – подумав Артем Петрович і відчув, як, неначе павутиною, гість обмотує його своєю улесливою ввічливістю (А. Хижняк).