умиватися

УМИВА́ТИСЯ (ВМИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УМИ́ТИСЯ (ВМИ́ТИСЯ), и́юся, и́єшся, док.

1. Мити собі обличчя, руки і т. ін.

Івась почухав голову, узяв нехотя кухоль і почав умиватись (Панас Мирний);

– Може, умиєтесь з дороги? Саранчук подякував і став умиватись (А. Головко);

– Вмивайся, вмивайся, хлопче, – квапить мене дід. – Час вести коняку (М. Стельмах).

2. перен. Змочуватися, освіжатися вологою (дощем, росою і т. ін.).

І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою (Т. Шевченко);

Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли (О. Олесь).

◇ Облива́тися (умива́тися, залива́тися, рідше обсипа́тися і т. ін.) / обли́тися (уми́тися, зали́тися, рідше обси́патися і т. ін.) [гірки́ми (гаря́чими, бу́йними і т. ін.)] слізьми́ (сльоза́ми, сльозо́ю) див. облива́тися;

Облива́тися (умива́тися, обмива́тися і т. ін.) / обли́тися (вми́тися, обми́тися і т. ін.) [крива́вим (гірки́м, сьо́мим і т. ін.)] по́том див. облива́тися;

(1) Па́сокою уми́тися – залитися кров'ю.

Як мазну по морді, то й пасокою умиєся [умиєшся] (Номис);

(2) Умива́тися буряко́вим розсо́лом – червоніти від сорому, ніяковіти.

Я умиваюся буряковим розсолом, я помираю від сорому, мені не хочеться жити, і вітер, що мчить назустріч мотоциклу, виціловує мої сльози (В. Дрозд);

(3) Уми́тися ю́шкою – залитися кров'ю від сильного удару.

– Як дам тобі стусана, то й юшкою вмиєшся, – сказав Мина (І. Нечуй-Левицький);

Ярош, не довго думаючи, затопив своєму приятелеві просто в пику. Той умився юшкою (С. Воскрекасенко).