утирати

УТИРА́ТИ¹ (ВТИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТЕ́РТИ (ВТЕ́РТИ), утру́, утре́ш, док., що.

1. Витираючи, знімати, видаляти (сльози, піт і т. ін.).

– Та мені життя мого і не шкода .. – Що ти, що ти, моя безталанна? – кинулась бабуся обнімати Орисю, утираючи дрібні сльози (М. Старицький);

Думав [боєць] про діток в неволі, втираючи кров і піт (А. Малишко);

“Як же душно!” – він хусткою піт утирає (М. Зеров);

Увечері посумую, А вранці заплачу. Зійде сонце – утру сльози, – Ніхто не побачить (Т. Шевченко);

* Образно. А літо вже на перевалі: Перепочило після жнив, Утерло піт і – далі, далі, До вересневих щедрих див (І. Муратов);

А ти притулись до подушки і сльози гарячі утри (В. Стус).

2. Робити що-небудь (звичайно обличчя, ніс, губи і т. ін.) сухим або чистим, стираючи щось із нього.

Рання пташка носик утирає, а пізня очиці жмурить (Номис);

– Ломицький припав їй [матері] до душі, – думала Маруся, допиваючи кофе і втираючи свої повні .. уста маленькою салфеточкою (І. Нечуй-Левицький);

Оксана хлипнула ще і раптом затихла. Стала старанно втирати краєчком хустки очі (А. Головко);

Гашіца, червона й задихана, розгорнула білу хустинку.., щоб утерти впрілий вид (М. Коцюбинський);

Скинув [Цигуля] шапку й обтрусив сніг з неї, .. втер вуса й постукав у двері (А. Головко);

Коли який-небудь найтихіший карапуз, утерши рукавом носа, брався до сусідового чуба, вона тільки вичитувала винуватому (С. Васильченко);

Люба, втри-но моє чоло ріжечком хустки (В. Стус).

3. Тручи, подрібнювати або розм'якшувати що-небудь.

Втри сім'я (Сл. Б. Грінченка);

Було й конопель сама на неї [сорочку] втре, сама й випряде (П. Куліш);

// Перемішувати, розтирати тісто.

Одарка утирає галушки (Панас Мирний).

4. В'їжджувати, робити рівним (дорогу, шлях).

5. розм. Випивати, з'їдати велику кількість чого-небудь.

Є в його [козака] що-небудь краще робити, ніж сидіти отут та втирати млинчики. А млинці важні! (П. Куліш);

Не здужав [Еней] голови звести, Поки не випив півквартівки З імбером [імбиром] пінної горілки І кухля сирівцю не втер (І. Котляревський);

Як не було – все втерли [солдати], А дітки миркають без свитки й постолів, Канючать хліба шмат під вікнами з торбами... (П. Гулак-Артемовський).

(1) Кулака́ми сльо́зи утира́ти – попадати в скрутне становище.

Не раз Зозуля Горлицю згадала, Як кулаками сльози утирала (Л. Глібов).

◇ (2) Втри но́са, зневажл. – уживається як застереження молодим від втручання у справи старших.

– Носа втри, – гримнув Остап і встав. Це означало, що він нічого не скаже синові, хоч би як той підсипався (В. Кучер);

– Ану, геть! Нічого женихатися, краще носа втри, а то й носа розіб'ю (із журн.);

(3) Уте́рти / утира́ти но́са:

а) (кому) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось.

Була у них дочка-одиначка, дівчина-підліток, та така клепана на язик, гостра та розумна, хоч би й кому не попустить, хоч кому носа втре (з казки);

Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині. Але й Ольжина правда, що треба декому тою хустиною носа втерти! (Ірина Вільде);

Прилюдно втреш носа комусь із них, зацитувавши при нагоді щось таке, як, скажімо, указ Петра Першого від 9 квітня 1709 року (О. Гончар);

– От носа вам усім і втер цей новачок, дивіться, та як утер! – сміявсь Кульбак (П. Дорошко);

– От стріляє, бісова дитина, – не зміг стримати свого захоплення Сахно, – всім нам носа втерла (В. Собко);

– А тепер вони [молодь, жінки] ще й нам носа утруть. Їм почесть почала снитись, навіть ордени. Не бачив, яке жито моя жінка з Шевченком вирощують! (М. Стельмах);

б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках; присадити, спинити кого-небудь у його діях, висловлюваннях.

[Рогач:] Ну ж, юнаки! Орда б вас полонила, татарва б вас подавила! .. [Глоба:] Та невже ж нема такого, котрий втре носа хвалькові? (М. Кропивницький);

Вчителеві .. утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (С. Васильченко);

– Спасибі Володимирові Корякові, який заступився за Паніва, утер носа розперезаним критиканам (В. Минко);

в) покарати, провчити кого-небудь.

Тут [у пеклі] розні [різні] душі походжали, Все думали та все гадали, Куда-то за гріхи їх впруть, Чи в рай їх пустять веселитись, Чи, може, в пекло пошмалитись І за гріхи їм носа втруть (І. Котляревський);

– Ось ми вам хутко втремо носа: Іван Мартинович .. навчить він вас пановати [панувати] (П. Куліш);

– А ти чого оступаєшся за своєю жінкою? – крикнув він на Карпа. – Коли хочеш, то я й тобі носа втру (І. Нечуй-Левицький).

УТИРА́ТИ² див. втира́ти¹.