утирати

УТИРА́ТИ¹ (ВТИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТЕ́РТИ (ВТЕ́РТИ), утру́, утре́ш, док., перех.

1. Витираючи, знімати, видаляти (сльози, піт і т. ін.).

— Та мені життя мого і не шкода.. — Що ти, що ти, моя безталанна? — кинулась бабуся обнімати Орисю, утираючи дрібні сльози (Стар., Облога.., 1961, 21);

Думав [боєць] про діток в неволі, втираючи кров і піт (Мал., II, 1956, 138);

«Як же душно!» — він хусткою піт утирає (Зеров, Вибр., 1966, 350);

Увечері посумую, А вранці заплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто не побачить (Шевч., І, 1951, 10);

*Образно. А літо вже на перевалі: Перепочило після жнив, Утерло піт і — далі, далі, До вересневих щедрих див (Мур., Осінні сурми, 1964, 15).

◊ Кулака́ми сльо́зи утира́ти див. сльоза́;

Утира́ти (втира́ти) сльо́зи (сльозу́) див. сльоза́.

2. Робити що-небудь (звичайно обличчя, ніс, губи і т. ін.) сухим або чистим, стираючи щось із нього.

Рання пташка носик утирає, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, № 11309);

— Ломицький припав їй [матері] до душі, — думала Маруся, допиваючи кофе і втираючи свої повні.. уста маленькою салфеточкою (Н.-Лев., VI, 1966, 30);

Оксана хлипнула ще і раптом затихла. Стала старанно втирати краєчком хустки очі (Головко, І, 1957, 395);

Гашіца, червона й задихана, розгорнула білу хустинку.., щоб утерти впрілий вид (Коцюб., І, 1955, 234);

Скинув [Цигуля] шапку й обтрусив сніг з неї,.. втер вуса й постукав у двері (Головко, II, 1957, 299);

Коли який-небудь найтихіший карапуз, утерши рукавом носа, брався до сусідового чуба, вона тільки вичитувала винуватому (Вас., І, 1959, 118).

◊ Уте́рти но́са див. ніс.

3. Тручи, подрібнювати або розм’якшувати що-небудь.

Втри сім’я (Сл. Гр.);

Було й конопель сама на неї [сорочку] втре, сама й випряде (П. Куліш, Вибр., 1969, 289);

// Перемішувати, розтирати тісто.

Одарка утирає галушки (Мирний, III, 1954, 134).

◊ Каба́ки вте́рти див. каба́ка;

Уте́рти ма́ку див. мак.

4. В’їжджувати, робити рівним (дорогу, шлях).

5. розм. Випивати, з’їдати велику кількість чого-небудь.

Є в його [козака] що-небудь краще робити, ніж сидіти отут та втирати млинчики. А млинці важні! (П. Куліш, Вибр., 1969, 133);

Не здужав [Еней] голови звести, Поки не випив півквартівки З імбером [імбиром] пінної горілки І кухля сирівцю не втер (Котл., І, 1952, 92);

Як не було — все втерли [солдати], А дітки миркають без свитки й постолів, Канючать хліба шмат під вікнами з торбами… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128).

УТИРА́ТИ² див. втира́ти¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

утирати

Значення в інших словниках