утолочувати
УТОЛО́ЧУВАТИ (ВТОЛО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОЛОЧИ́ТИ (ВТОЛОЧИ́ТИ), очу́, о́чиш, док., що.
1. Те саме, що витоло́чувати.
Коні втолочили траву (Сл. Б. Грінченка);
Вдерлися у село поганці-фашисти. Розграбували артіль, корів під ніж пустили, молоденький садок танками втолочили (з газ.).
2. Тиснучи, вдаряючи, ущільнювати яку-небудь масу; вирівнювати, утоптувати якусь поверхню.
Закинув [Сенько] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- утолочувати — утоло́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- утолочувати — (втолочувати), -ую, -уєш, недок., утолочити (втолочити), -очу, -очиш, док., перех. 1》 Те саме, що витолочувати. 2》 Тиснучи, вдаряючи, ущільнювати яку-небудь масу; вирівнювати, утоптувати якусь поверхню. Великий тлумачний словник сучасної мови
- утолочувати — УТОЛО́ЧУВАТИ (ВТОЛО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОЛОЧИ́ТИ (ВТОЛОЧИ́ТИ), очу́, о́чиш, док., перех. 1. Те саме, що витоло́чувати. Коні втолочили траву (Сл. Гр.); Вдерлися у село поганці-фашисти. Словник української мови в 11 томах
- утолочувати — Утолочувати, -чую, -єш сов. в. утолочити, -чу, -чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать, утаптывать, утоптать. Коні втолочили траву. Словник української мови Грінченка