ухання
У́ХАННЯ, У́ХКАННЯ, я, с.
Дія за знач. у́хати, у́хкати і звуки, утворені цією дією.
Інші панянки, заохочені Ольгою, шубовснули в воду, і почався новий тур енергійного обхлюпування, реготу, вереску і ухання (А. Іщук);
В хаті Кіндратовій – ухкання, крик!.. Став проти вікон, дивлюсь у світлицю. Там же – танцює старе й молоде! (С. Олійник);
Хата Онищучки .. стугоніла .. за північ веселою гульнею – співами та танцями та буйним ухканням парубоцтва (В. Речмедін);
З глибини лісової хащі долинуло ухання пугача (з наук.-попул. літ.);
Дід прислухався до глухого ухкання далеких гарматних пострілів і хитав головою (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ухання — у́хання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ухання — ухкання, -я, с. Дія за знач. ухати, ухкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ухання — У́ХАННЯ, У́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. у́хати, у́хкати і звуки, утворені цією дією. Інші панянки, заохочені Ольгою, шубовснули в воду, і почався новий тур енергійного обхлюпування, реготу, вереску і ухання (Іщук, Вербівчани, 1961, 30)... Словник української мови в 11 томах
- ухання — У́хання, -ня с. Крики: ухъ! Словник української мови Грінченка