учитися

УЧИ́ТИСЯ (ВЧИ́ТИСЯ), учу́ся, у́чишся, недок., чого, чому.

Засвоювати які-небудь знання, вивчати що-небудь.

Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (Т. Шевченко);

Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! Одно вона .. вчиться собі (А. Тесленко);

Учись, хто не лінивий (Г. Колісник);

Мила [Катерина] посуд і сама до себе посміхалась – недаремно сказано: вік живи – вік учись (Ю. Збанацький);

– Обіцяй, що вчитимешся на “відмінно”, і проси, – повчав на ходу Коля (Григорій Тютюнник);

Хлопчикам треба би по коникові справити, щоби вчилися кінної їзди (А. Чайковський);

// з інфін. Опановувати навичками у певній конкретній галузі, набувати уміння робити що-небудь.

Хай молоді у старих на очах учаться хазяйнувати (Панас Мирний);

Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала (Леся Українка);

У другій хаті, де стояв столярський станок, вчився майструвати сімнадцятилітній невисокий сирота Григорій Шевчик (М. Стельмах);

Художником Залеський ніколи не був, але любив живопис і вчився малювати ще з шкільної лави (З. Тулуб);

У священика Івана Теребушка вчилася Настася читати (П. Загребельний);

// Бути учнем, студентом якого-небудь навчального закладу.

– Я сподіваюсь, що він матиме спроможність далі вчитись у вашій колегії, бо латину знає вже добре (І. Нечуй-Левицький);

– Я трохи знаю агрономію і тваринництво. До армії я вчився в сільськогосподарському інституті (Григорій Тютюнник);

Учився я в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі (О. Довженко);

Першим прийшов Борис Серга. Він учився разом з Лялею в Харківському університеті (О. Гончар);

В другому класі вчилося тепер скілько душ підлітків-дівчат (С. Васильченко);

Обидва вони вчилися в університеті, тільки Раденко на юридичному, а Гайденко на медичному факультеті (Б. Грінченко);

// у кого. Переймати які-небудь знання, досвід і т. ін. у кого-небудь.

Вчіться ви, дітки, у мене робити; Вивчитесь – будете добрі ткачі (Я. Щоголів);

[Ярослав:] Людей учу я страхом і книжками, Але і сам я у людей учусь (І. Кочерга);

Є жінка, що її ми звемо ніжно: Паша. Стернича трактора, законна гордість наша, І пишуть їй листи, захоплені та ніжні, І в неї учаться подружки зарубіжні (М. Рильський);

// чого і з інфін. Виробляти у собі які-небудь навички, якість, уміння і т. ін.

В маленьке дзеркальце дивилась [Лавинія], Кривитись жалібно училась (І. Котляревський);

І от з душі спливе чуття – В сльозах припасти до могили. Бо на гробах людей святих, Що твердо гинули від ката, Шукає кожен з нас утіх, Любові учиться до брата (П. Грабовський);

Війна розвірила людей, вони забувають любити, а вчаться ненавидіти (Б. Лепкий);

Учися чистоти і простоти .. Забудь про вежі темної гордині (М. Рильський);

// на кого. Набувати якого-небудь фаху.

Зберуться бувало до Семена гості, такі ж студенти, як і він, що на докторів вчаться, на вчителів... (М. Коцюбинський).

Навча́тися (вчи́тися) / навчи́тися му́зики див. навча́тися.

◇ (1) Вчи́тися ро́зуму (уму́-ро́зуму) – набувати досвіду, уміння, знань.

– Чоловік на те й родився, щоб весь вік, скільки живе, розуму вчитися (Григорій Тютюнник);

(2) Ро́зуму вчи́тися – набиратися досвіду, уміння, знань.

– Чоловік на те й родився, щоб весь вік, скільки живе, розуму вчитися (Григорій Тютюнник);

(3) Учи́тися за па́ртою (д) див. сіда́ти.