учитися
УЧИ́ТИСЯ (ВЧИ́ТИСЯ), учу́ся, у́чишся, недок., чого, чому. Засвоювати які-небудь знання, вивчати що-небудь.
Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (Шевч., І, 1963, 334);
Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! Одно вона.. вчиться собі (Тесл., З книги життя, 1949, 103);
Мила [Катерина] посуд і сама до себе посміхалась — недаремно сказано: вік живи — вік учись (Збан., Переджнив’я, 1960, 266);
— Обіцяй, що вчитимешся на «відмінно», і проси, — повчав на ходу Коля (Тют., Вир, 1964, 58);
// з інфін. Опановувати навичками у певній конкретній галузі, набувати уміння робити що-небудь.
Хай молоді у старих на очах учаться хазяйнувати (Мирний, III, 1954, 22);
Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала (Л. Укр., V, 1956, 6);
У другій хаті, де стояв столярський станок, вчився майструвати сімнадцятилітній невисокий сирота Григорій Шевчик (Стельмах, II, 1962, 388);
Художником Залеський ніколи не був, але любив живопис і вчився малювати ще з шкільної лави (Тулуб, В степу.., 1964, 420);
// Бути учнем, студентом якого-небудь навчального закладу.
— Я сподіваюсь, що він матиме спроможність далі вчитись у вашій колегії, бо латину знає вже добре (Н.-Лев., VII, 1966, 13);
— Я трохи знаю агрономію і тваринництво. До армії я вчився в сільськогосподарському інституті (Тют., Вир, 1964, 101);
Учився я в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі (Довж., І, 1958, 12);
Першим прийшов Борис Серга. Він учився разом з Лялею в Харківському університеті (Гончар, IV, 1960, 65);
// у кого. Переймати які-небудь знання, досвід і т. ін. у кого-небудь.
Вчіться ви, дітки, у мене робити; Вивчитесь — будете добрі ткачі (Щог., Поезії, 1958, 104);
[Ярослав:] Людей учу я страхом і книжками, Але і сам я у людей учусь (Коч., П’єси, 1951, 31);
Є жінка, що її ми звемо ніжно: Паша. Стернича трактора, законна гордість наша, І пишуть їй листи, захоплені та ніжні, І в неї учаться подружки зарубіжні (Рильський, III, 1961, 126);
// чого і з інфін. Виробляти у собі які-небудь навички, якість, уміння і т. ін.
В маленьке дзеркальце дивилась [Лавинія], Кривитись жалібно училась (Котл., І, 1952, 290);
І от з душі спливе чуття — В сльозах припасти до могили. Бо на гробах людей святих, Що твердо гинули від ката, Шукає кожен з нас утіх, Любові учиться до брата (Граб., І, 1959, 160);
Учися чистоти і простоти.. Забудь про вежі темної гордині (Рильський, І, 1956, 63);
// на кого. Набувати якого-небудь фаху.
Зберуться бувало до Семена гості, такі ж студенти, як і він, що на докторів вчаться, на вчителів… (Коцюб., І, 1955, 447).
Учи́тися му́зики див. му́зика.
Значення в інших словниках
- учитися — учи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- учитися — (чого) вивчати <�студіювати, засвоювати> що, обр. сидіти на шкільній <�студентській> лаві; (практично) набивати руку, переймати досвід; (у школі) ходити <�вчащати> до, відвідувати що; навчатися, (на кого) думати бути ким Словник синонімів Караванського
- учитися — [ўчитиес'а] = вчитися ўчус'а, ўчис':а, ўчиц':а, ўчиемос'а, ўчиетеис'а, ўчац':а; нак. ўчис'а, ўч'іц':а Орфоепічний словник української мови
- учитися — УЧИ́ТИСЯ (ВЧИ́ТИСЯ), учу́ся, у́чишся, недок., чого, чому. Засвоювати які-небудь знання, вивчати що-небудь. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була!... Словник української мови у 20 томах
- учитися — Учися більше від дітей, як діти від тебе. Від дітей можна багато навчитися. Приповідки або українсько-народня філософія
- учитися — (вчитися), учуся, учишся, недок., чого, чому. Засвоювати які-небудь знання, вивчати що-небудь. || з інфін. Опановувати навичками у певній конкретній галузі, набувати уміння робити що-небудь. || Бути учнем, студентом якого-небудь навчального закладу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- учитися — сіда́ти / сі́сти за па́ртою (за па́рту). Здобувати освіту, починати навчатися. — Ти, говорять, Хомо, вже академію соціалізму пройшов, а ми тільки за парту сідаємо! (О. Гончар); — Хочу закінчити хоч тепер гірничий інститут. Як ти на це дивишся?... Фразеологічний словник української мови
- учитися — НАВЧИ́ТИСЯ (НАУЧИ́ТИСЯ рідко) чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯ чого і з інфін.; ПІДКУВА́ТИСЯ з чого, в чому і без додатка, розм. Словник синонімів української мови
- учитися — Учи́тися, учу́ся, у́чишся чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- учитися — Учитися, учуся, учишся гл. Учиться. Хто не вчивсь, не буде знать. Ном. № 6010. Хто не вміє молитися, най іде на море учитися. Ном. № 145. Словник української мови Грінченка