фібра

ФІ́БРА, и, ж.

1. Жилка, нерв, волокно живої тканини.

Північ. Ще нема його, а тим часом біль, мука дійшли до найвищого пункту. Кожда частина, кожда фібра її тіла були напружені незвичайно (Г. Хоткевич).

2. перев. мн., перен. Уживається як символ душевних сил, що в сукупності становлять суть людської істоти.

Серця тайні фібри хорі, Сам душі вузе́л [вузол] недуж (І. Франко).

3. Хімічно оброблена та спресована паперова маса, що використовується як ізоляційний матеріал і як замінник шкіри.

Вулканізована фібра.

△ (1) Фі́бра листова́ – паперова (ганчіркова) маса, просочена міцним розчином хлористого цинку та спресована.

◇ (2) Усіма́ фі́брами душі́ (се́рця, істо́ти і т. ін.):

а) надзвичайно, дуже сильно, найвищою мірою.

Було чути, як у глухій глибині чулану всіма фібрами своєї вільної душі протестував новоприбувший [новоприбулий] гість (С. Васильченко);

Була це та сама правда, яку вона передчувала, а водночас боролася проти неї всіма фібрами душі (Ірина Вільде);

– А святий для нас хліб... художник написав так, наче він його ненавидить всіма фібрами душі і ніколи не їв (П. Гуріненко);

б) надзвичайно пристрасний.

– Не люблю [панночки] рішуче і безповоротно і то саме через те, що я естет всіма фібрами своєї істоти (Леся Українка).