хазяїн
ХАЗЯ́ЇН, а, ч. (мн. хазяїни́, і́в і хазяї́, ї́в).
1. кого, чого і без дод. Власник якогось господарства, речей, майна і т. ін. на правах приватного або громадського володіння; господар (у 2 знач.).
– Хто хазяїн цього виноградника? – питає вдруге Тихович. – Замфір Нерон (М. Коцюбинський);
– Хазяї фірми, пани акціонери, повтікали геть, аби доживати віку десь по закордонних віллах (О. Гончар);
В поодиноких крамницях позіхають від нудоти й лупають очима на невідомого перехожого прикажчики або сам хазяїн-купець (З. Тулуб);
* Образно. Тінь Жукова, як і хазяїн її, лежить серед хати на рядні – труситься, мов од холоду (Панас Мирний);
* У порівн. Ведмідь наче хазяїн посува, оглядає, де кращий вулій, солодший мед (Марко Вовчок);
// Приватний наймач робочої сили.
Соломії сьогодні щастило. В булгарина [болгарина] не робили, бо було якесь місцеве свято, і вона пішла в горниці до хазяїна прохати за Остапа (М. Коцюбинський);
Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше що (Панас Мирний);
// Підприємець, капіталіст.
Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник – перед хазяїном, син часом не слухався батька: все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Панас Мирний);
// Селянин-власник, який має землю і необхідні знаряддя праці.
Хазяїн сіяв овесець; Була у його [нього] нивка невелика (Л. Глібов);
До нитки звівся мій козак, Усе на панщині проклятій, А був хазяїн... (Т. Шевченко);
Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб (Марко Вовчок);
– Пора й синові хазяїном стати... Час йому пошукати дружини, своє кубло звисти [звити] (Панас Мирний);
– Ти знаєш, за що я тебе вбиваю?.. – Бо мій рід – хазяї, а ти – гнида. – Ні, Карпе, – відставив ногу Чугай і посміхнувся. – Бо ти світ чорниш, а я хочу, щоб на ньому було світло (Григорій Тютюнник).
2. Той, хто займається господарством, веде господарство; господар (у 1 знач.).
Без хазяїна й двір плаче (Номис);
Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Панас Мирний);
// Той, хто добре веде господарство, вміло керує виробництвом і т. ін.
Де хазяїн походить, там сто кіп уродить (прислів'я);
– Поки в тебе на рахунку не лежатиме тисяч двісті і люди не одержать хоч по кілограму на трудодень – не хазяїн ти (Ю. Мушкетик).
3. Господар дому, глава сім'ї (що до гостей, відвідувачів тощо).
Він, до тії прийшовши хати, Хазяїна став викликати, Прищурившися під вікном (І. Котляревський);
Тепер вже ціла родина – Софія Петрівна, Антоша і Ліда – покидали свої місця і встали за плечима хазяїна дому (М. Коцюбинський);
В хаті він єдиний мужчина, і його обов'язок дбати про добробут сім'ї. Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану, як хазяїн двора (О. Гончар);
// Чоловік (у 2 знач.).
– Я сама в хаті, зоставайся в мене за хазяїна (І. Нечуй-Левицький);
Як відкрила Марія ворота, як уздріла свого хазяїна, збіліла, ніби лице борошном обсипали, губами ворушить, а слова не скаже .. Чужі люди, внесли господаря в хату і на лаву поклали (Григорій Тютюнник);
// розм. Звертання до чоловіка як глави дому, господарства.
– Ой хазяїне, хазяїне мій! Гляди лишень, щоб ти часом не прохазяйнував своєї долі, – сказала Соломія і важко зітхнула (І. Нечуй-Левицький).
4. кого, чого, який і без дод., перен. Той, хто має владу над ким-, чим-небудь, розпоряджається кимсь, чимсь; володар.
Джузеппе співає. Він тут [на морі] більший хазяїн, ніж на землі. Він, певно, подумає перше, ніж скаже, від кого родився: од жінки чи од морської хвилі (М. Коцюбинський);
[Аркадій:] У тебе сьогодні надзвичайний пацієнт .. Павло Семенович Берест – хазяїн нашого міста (О. Корнійчук);
Віче в Новгороді мало більше сили, ніж в інших містах, але хазяями на вічі були бояри, які верховодили всіма справами (з навч. літ.);
Український народ став хазяїном своєї землі і своєї долі (з газ.);
// Той, хто оселився, розмістився десь (про тварину).
Знов прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї (М. Рильський);
Зараз цей великий і гидкий краб був єдиним хазяїном яхти, рульової рубки (В. Собко);
// розм. Керівник підприємства, колективу.
На сцені з'являється хазяїн знімальної групи – адміністратор (Ю. Яновський).
5. біол. Організм, в якому або на якому живе паразит.
Для повного розвитку деяких найпростіших необхідна наявність проміжного хазяїна, в тілі якого паразит розвивається (з навч. літ.).
◇ Сам собі́ пан (голова́, хазя́їн і т. ін.) див. сам;
(1) Хазя́їн свого́ сло́ва – той, хто завжди здійснює те, що обіцяє.
Нас лякає те, що ви не хазяїн свого слова, у вас нема почуття гідності, і ви не знаєте, що таке пошана до самого себе (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- хазяїн — хазя́їн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- хазяїн — див. ГОСПОДАР; ЖМ. хлібороб, селянин, (у шлюбі) чоловік; (краю) владар; (фірми) власник, керівник, підприємець, капіталіст; зб. хазяйство = хазяї. Словник синонімів Караванського
- хазяїн — I власник, володар, господар (чого), капіталіст, підприємець, розпорядник, хазяйчик Фразеологічні синоніми: господар дому; хазяйське око; хазяйські руки II див. багатий; чоловік Словник синонімів Вусика
- хазяїн — [хаз’айін] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -з'айі, -з'айіў і -йіни, -йін'іў два хаз'айіние Орфоепічний словник української мови
- хазяїн — Господар, господаричок, господаренко, (вона) господиня, господуха, господинька, господинечка, господунька, ґазда, газдусьо, (вона) ґаздиня, газдочка, газдинька, ґаздинечка, ґаздонька, ґаздонечка Словник чужослів Павло Штепа
- хазяїн — Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата. Без господаря немає порядку в господарстві, а без господині — в хаті. В доброго хазяїна й соломка не пропаде. Добрий господар за все дбає. Хазяйське око товар живить. Приповідки або українсько-народня філософія
- хазяїн — -а, ч. (мн. хазяїни, -ів і хазяї, -їв). 1》 кого, чого і без додатка. Власник якогось господарства, речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння; господар (у 2 знач.). || Приватний наймач робочої сили. || Підприємець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хазяїн — госпо́дар (пан, хазя́їн і т. ін.) стано́вища. Той, хто має можливість активно впливати на щось, керувати чим-небудь і т. ін. на власний розсуд; головний у чомусь. Упоєний радістю перших перемог, він уже вірив тоді, що сам є господарем становища (О. Фразеологічний словник української мови
- хазяїн — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Словник синонімів української мови
- хазяїн — Хазя́їн, -на, -нові, -не! хазяї́ (чоловік і жінка, господарі) і хазяїни́ (заможні селяни), хазяї́в, -зяя́м і хазяїні́в, -зяїна́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хазяїн — ХАЗЯ́ЇН, а, ч. (мн. хазяїни́, і́в і хазяї́, ї́в). 1. кого, чого і без додатка. Власник якогось господарства, речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння; господар (у 2 знач.). — Хто хазяїн цього виноградника?... Словник української мови в 11 томах
- хазяїн — Хазяїн, -на м. Хозяинъ. Ой хазяїн дома хазяйнує, на білому спати лягає, а безщасний чумак у дорозі всяку муку приймає. н. п. Гостям сміх, а хазяїну сльози. Ном. Словник української мови Грінченка