хазяїн

ХАЗЯ́ЇН, а, ч. (мн. хазяїни́, і́в і хазяї́, ї́в).

1. кого, чого і без додатка. Власник якогось господарства, речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння; господар (у 2 знач.).

— Хто хазяїн цього виноградника? — питає вдруге Тихович.— Замфір Нерон (Коцюб., І, 1955, 210);

— Хазяї фірми, пани акціонери, повтікали геть, аби доживати віку десь по закордонних віллах (Гончар, III, 1959, 425);

В поодиноких крамницях позіхають від нудоти й лупають очима на невідомого перехожого прикажчики або сам хазяїн-купець (Тулуб, В степу.., 1964, 51);

*Образно. Тінь Жукова, як і хазяїн її, лежить серед хати на рядні — труситься, мов од холоду (Мирний, І, 1954, 339);

*У порівн. Ведмідь наче хазяїн посува, оглядає, де кращий вулій, солодший мед (Вовчок, І, 1955, 383);

// Приватний наймач робочої сили.

Соломії сьогодні щастило. В булгарина [болгарина] не робили, бо було якесь місцеве свято, і вона пішла в горниці до хазяїна прохати за Остапа (Коцюб., І, 1955, 377);

Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше що (Мирний, V, 1955, 310);

// Підприємець, капіталіст.

Політична боротьба соціал-демократії далеко ширша і складніша, ніж економічна боротьба робітників з хазяями і урядом (Ленін, 6, 1969, 105);

Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник — перед хазяїном, син часом не слухався батька: все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Мирний, III, 1954, 186);

// Селянин-власник, який має землю і необхідні знаряддя праці; селянин-хлібороб.

Хазяїн сіяв овесець; Була у його нивка невелика (Гл., Вибр., 1951, 29);

До нитки звівся мій козак, Усе на панщині проклятій, А був хазяїн… (Шевч., II, 1953, 105);

Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб (Вовчок, І, 1955, 181);

— Пора й синові хазяїном стати… Час йому пошукати дружини, своє кубло звисти [звити] (Мирний, І, 1949, 185);

— Ти знаєш, за що я тебе вбиваю?..— Бо мій рід — хазяї, а ти — гнида.— Ні, Карпе,— відставив ногу Чугай і посміхнувся.— Бо ти світ чорниш, а я хочу, щоб на ньому було світло (Тют., Вир, 1964, 389).

Ви́йти в хазяїни́ (в хазяї́); Ста́ти (зроби́тися і т. ін.) хазя́їном — розбагатіти, стати власником якогось господарства.

У хазяйстві пощастило Гнатові: перш було, за що не візьметься — у всьому невдача, мов заворожено;а тепер і на корову спромігся, і коненята купив, і вівці мекають на оборі. Гнат став на ноги, зробивсь хазяїном (Коцюб., І, 1955, 70).

2. Той, хто займається господарством, веде господарство; господар (у 1 знач.).

Без хазяїна й двір плаче (Номис, 1864, № 10097);

Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Мирний, І, 1949, 364);

// Той, хто добре веде господарство, вміло керує виробництвом і т. ін.

Де хазяїн походить, там сто кіп уродить (Укр.. присл.., 1963, 257);

— Поки в тебе на рахунку не лежатиме тисяч двісті і люди не одержать хоч по кілограму на трудодень — не хазяїн ти (Мушк., Чорний хліб, 1960, 48).

3. Господар дому, глава сім’ї (стосовно гостей, відвідувачів тощо).

Він, до тії прийшовши хати, Хазяїна став викликати, Прищурившися під вікном (Котл., І, 1952, 115);

Тепер вже ціла родина — Софія Петрівна, Антоша і Ліда — покидали свої місця і встали за плечима хазяїна дому (Коцюб., II, 1955, 390);

В хаті він єдиний мужчина, і його обов’язок дбати про добробут сім’ї. Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану, як хазяїн двора (Гончар, І, 1959, 6);

// Чоловік (у 2 знач.).

— Я сама в хаті, зоставайся в мене за хазяїна (Н.-Лев., III, 1956, 274);

Як відкрила Марія ворота, як уздріла свого хазяїна, збіліла, ніби лице борошном обсипали, губами ворушить, а слова не скаже.. Чужі люди, внесли господаря в хату і на лаву поклали (Тют., Вир, 1964, 154);

// розм. Звертання до чоловіка як глави дому, господарства.

— Ой хазяїне, хазяїне мій! Гляди лишень, щоб ти часом не прохазяйнував своєї долі,— сказала Соломія і важко зітхнула (Н.-Лев., VI, 1966, 386).

4. кого, чого, який і без додатка, перен. Той, хто має владу над ким-, чим-небудь, розпоряджається кимсь, чимсь; володар.

Джузеппе співає. Він тут [на морі] більший хазяїн, ніж на землі. Він, певно, подумає перше, ніж скаже, від кого родився: од жінки чи од морської хвилі (Коцюб., II, 1955, 417);

[Аркадій:] У тебе сьогодні надзвичайний пацієнт.. Павло Семенович Берест — хазяїн нашого міста (Корн., І, 1955, 93);

— Народе мій! Твоя тепер земля, І ти на ній — хазяїн домовитий! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 99);

Віче в Новгороді мало більше сили, ніж в інших містах, але хазяями на вічі були бояри, які верховодили всіма справами (Іст. СРСР, І, 1956, 65);

Український народ став хазяїном своєї землі і своєї долі (Рад. Укр., 24. І 1948, 1);

// Той, хто оселився, розмістився десь (про тварину).

Знов прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї (Рильський, III, 1961, 178);

Зараз цей великий і гидкий краб був єдиним хазяїном яхти, рульової рубки (Собко, Скеля… 1961, 119);

// розм. Керівник підприємства, колективу.

На сцені з’являється хазяїн знімальної групи — адміністратор (Ю. Янов., II, 1958, 29).

♦ Бу́ти (става́ти, ста́ти, роби́тися і т. ін.) хазя́їном стано́вища див. стано́вище¹;

Сам собі́ хазя́їн див. сам;

Хазя́їн свого́ сло́ва — той, хто дотримує свого слова, вірний даному слову.

5. біол. Організм, в якому або на якому живе паразит.

Для повного розвитку деяких найпростіших необхідна наявність проміжного хазяїна, в тілі якого паразит розвивається (Підручник дезинф., 1953, 28).