хвилина

ХВИЛИ́НА, и, ж.

1. Одиниця виміру часу, що дорівнює 1/60 години, або 60 секундам.

На світанку дев'ятого січня о десятій годині тридцять хвилин почалася артилерійська канонада і тривала дві години (Григорій Тютюнник);

// Відрізок часу, що дорівнює одиниці виміру.

На другій станції, де потяг стоїть 12 хвилин, злізли ми на вокзал (М. Коцюбинський);

Дід замовк, похиливши голову. Мовчав і парубок, утопивши очі в пожар на заході. Кілька хвилин було тихо (Г. Хоткевич);

– Павло, покличте сюди дівчат з кухні! – За хвилину-дві заявилися заспана покоївка та куховарка (П. Панч);

Ми таки стрілись на ниві і мовчки стояли хвилину (М. Коцюбинський).

2. Короткий відрізок часу; мить.

Вона одхилилась за ворота й одну хвилину не знала, чи бігти до їх [до матері й свекрухи], чи тікать в пекарню (І. Нечуй-Левицький);

Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина – і табун мов буря понесла (М. Рильський);

// у знач. присл. хвили́ною, розм. Зараз же, дуже швидко; миттю.

[Храпко:] Іди собі. Йди – пора вже і про обід подумати. [Явдоха:] Я зараз, таточку; хвилиною на стіл накрию (Панас Мирний);

// Певний відрізок часу, пора, момент.

Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світу літати, Щоб вітер розносив луну (Леся Українка);

– Бувають такі хвилини в житті, коли людині найдорожче за все щире слово підтримки (О. Донченко);

– Справа ж не в тому, силач він там чи ні, – терпляче пояснював Брянський зміст подвигу. – Головне, що він не розгубився в рішучу хвилину (О. Гончар);

І все ж Сергій навіть у цю критичну хвилину не зрікся поставленої мети (О. Гуреїв);

Вір, друже мій, Що в грозову хвилину Заслонить серцем він Любиму Батьківщину (Л. Забашта);

// Вільний час.

– Викувати троянду не кожний зуміє, і я щоразу повертався до цієї справи, як тільки траплялась хвилина (Ю. Яновський).

Перемо́вчати хвили́ну (мить, і т. ін.) див. перемо́вчувати;

(1) Хвили́на (день, час) розпу́ки – час, коли людину охоплює душевний біль, безнадія, відчай.

Бувають темні дні розпуки: Нічого серце не бажа (П. Грабовський);

В час розпуки Ми вгору все ж здіймали руки (О. Олесь);

Борсуком жив [Уралов] у закутку полігонної казарми з усміхненою Джокондою на стіні, до якої тільки й зверталась душа в хвилини розпуки й самотності (О. Гончар);

Час (хвили́на) проща́ння див. час.○ У (в) пе́ршу мить (хвили́ну) див. мить.

◇ (2) Без п'яти́ хвили́н – майже.

Без п'яти хвилин інженер;

(3) Ві́льна (за́йва) хвили́на (хвили́нка, хвили́ночка) – не заповнений роботою відрізок часу, перев. короткий.

Ще пізніше, коли випала вільна хвилина, Ганна бродила за березовим гайком та лугом навколо крутого озерця (В. Козаченко);

Пишіть до мене, якщо знайдете зайву хвилину (Панас Мирний);

Вона, видно, теж вибрала вільну хвилинку, щоб прийти сюди (В. Собко);

Тільки мені хвилиночка вільна, – я зараз до Марусі побігла .. – Марусе, Марусе. Голубонько! Вийди хутенько! (Марко Вовчок);

Всі, хто має хоч хвилиночку зайву, мерщій сунуть на улицю дихнути повітрям вільним, помилуватися світом ясним (Панас Мирний);

(4) В одну́ хвили́ну (хви́лю) – відразу, дуже швидко; миттю.

В одну хвилину скочила дитина у куток; закапали від болю й страху сльози (М. Коцюбинський);

Потім побігла садом, збиваючи росу. Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Г. Хоткевич);

(5) За кі́лька хвили́н – трохи згодом, за невеликий проміжок часу; швидко.

Маріцца .. вийшла з хати і за кілька хвилин привела з собою глуху Маріору (М. Коцюбинський);

Брянський скомандував скласти на воза матеріальну частину. Бійці вмить розв'ючились, і за кілька хвилин міномети вже лежали в каруці, дбайливо обмощені сіном (О. Гончар);

(6) За (че́рез) [яку́сь] хвили́ну (хви́лю, хви́льку) – дуже швидко.

Ми заїздили туди [в гроти]. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський);

За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б. Лепкий);

Мерщій біжить [сестра Мархва] назад і через хвилину надходить з сестрою Серахвимою (Панас Мирний);

Окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (О. Гончар);

Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (М. Стельмах);

(7) З ко́жною хвили́ною – дуже швидко.

Дівчинка звикала до мене з кожною хвилиною (Ю. Яновський);

З кожною хвилиною схід розростався високим вікном світання (О. Гончар);

(8) З хвили́ни на хвили́ну – найближчим часом; от-от, ось-ось.

Головнокомандувач з гостями ще був десь у дорозі. Попередили, однак, що він може бути з хвилини на хвилину (О. Гончар);

Солдати так зробили тому, що їм було наказано тримати людей напоготові, бо з хвилини на хвилину мав появитися комендант (Григорій Тютюнник);

І (ні) хвили́нки (хвили́ни) [нема́є (нема́, не було́, не бу́де)] див. нема́;

(9) Ко́жна хвили́на порахо́вана – у кого-небудь напружена пора в його роботі, не можна гаяти час.

На стартовій площадці діловий ритм. Тут кожна хвилина порахована, кожна людина знає свої обов'язки (з газ.);

(10) Ко́жної хвили́ни <�Ко́жну (в уся́ку) хвили́ну> – у будь-який момент, будь-коли або завжди; повсякчас.

Тут раз у раз вешталась кордонна сторожа і кожної хвилини могла заскочити (М. Коцюбинський);

Для тебе, моя ти єдина, Те слово сумне забринить, Бринітиме кожну хвилину, Бринітиме кожную мить (Леся Українка);

В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (О. Гончар);

Лічи́ти дні (годи́ни, хвили́ни і т. ін.) див. лічи́ти¹;

(11) На [одну́ (єди́ну, яку́сь)] хвили́ну (хвили́ночку, хви́лю, хви́льку) – зовсім ненадовго.

Він головою висадив би вікно та вліз би у хату, щоб хоч на хвилину побачити Настю... (М. Коцюбинський);

На одну хвилину запала тиша. Всі солдати й гайдамаки прикипіли очима до двох суперників (О. Довженко);

– Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку (О. Гончар);

Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (О. Кундзич);

// із запереч. ні на трохи; зовсім.

Гамір, співи, крики та п'яні прокляття не вгавали й на хвилю (І. Франко);

Не ба́чити ві́льної хвили́ни див. ба́чити;

Не лічи́ти годи́н (хвили́н) див. лічи́ти¹;

(12) Ні (а́ні,

і) на хвили́ну, із запереч. – зовсім, анітрохи.

Гомін не вгавав ні на хвилину (Панас Мирний);

Кожний напружено чекав різкого й гострого: “До зброї!”. І не було ані на хвилину спокою (В. Сосюра);

(13) Одну́ хвили́ну – прохання спинитися, зачекати якийсь час;

(14) Оста́ння хвили́на – передсмертний час.

– Проклинаю тебе, – закричав Панас в агонії, – проклинаю моєю останньою хвилиною! (Ю. Яновський);

Пійма́ти (спійма́ти, злови́ти) / лови́ти хвили́ну (моме́нт, ви́падок і т. ін.) див. пійма́ти;

(15) По хвили́ні (по хви́лі) – через малий відрізок часу, дуже швидко.

Відчинили хвіртку... – у вікні схилитнулась фіранка. По хвилині сам господар виглянув з сіней (М. Іщенко);

// протягом малого відрізку часу.

Антін спинився, глянув на жінку і по хвилині вагання в його [нього] зірвалось: – Я бачив сон (М. Коцюбинський);

(16) Спокі́йної хвили́ни нема́є (нема́) – немає спокою, часу для перепочинку;

(17) У ту ж хвили́ну (хви́лю, мить) – відразу ж, зараз же, дуже швидко.

Ось він [співець] руку здійняв, в ту ж хвилину Стало тихо, неначе в могилі (Леся Українка);

Джмелик глянув на нього і в ту ж хвилю відвів погляд: Оксенові очі дивилися на нього запитливо, але спокійно (Григорій Тютюнник);

// одночасно.

Черниш бачив ще, що Брянський боком стрибнув кілька кроків уперед і метнув гранату, вихоплюючи в ту ж мить пістолет (О. Гончар);

(18) У цю (сю) хвили́ну – в цей момент, саме в цей час, якраз тоді.

Прекрасний був Чиж у цю хвилину [коли говорив], прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко);

Річард мовчить. В сю хвилину в хату входять Дженні і Деві і спиняються коло порога (Леся Українка);

(19) Хвили́на в хвили́ну – точно у визначений час.

[Сандро:] Поспішати нам треба. Хвилина в хвилину відбуватись повинні події тепер (О. Левада);

Півтори години визначив для сну – стільки й спав. Проснувся хвилина в хвилину (І. Гребенюк);

Хвили́нка в хвили́нку.

Сусіди прокидалися уранці хвилинка в хвилинку і кликали нас (А. Хорунжий);

(20) Хвили́ну ува́ги – прохання на короткий час звернути увагу на кого-, що-небудь, вислухати когось;

(21) Яку́сь (рідше де́яку) хвили́ну – незначний проміжок часу, недовго.

Любов сама. Сідає до стола, розкриває альбом., знаходить одну карточку, дивиться на неї якусь хвилину (Леся Українка);

Хома якусь хвилину стоїть замислений, оглядаючи рівну, як меч, дорогу (О. Гончар);

За селом зупинив [Тимко] коня і деяку хвилину прислухався (Григорій Тютюнник).