херувим
ХЕРУВИ́М, а, ч.
1. У біблійній символіці – надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні – ангел вищого чину.
В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Я. Щоголів);
Мені здавалося, що величні звуки міді тримають мене на своїх хвилях, а поруч мене літають невидимі херувими (І. Микитенко);
* У порівн. Ладану хлопець не жалів і, завдяки його ревності, дим стояв у церкві хмарою, і Ганна пливла в тій пахучій хмарі, як херувим (О. Гончар);
// Зображення цього ангела в образі вродливого юнака, дитини або дитячої голівки з крилами.
Багато на покуті ікон було розмальованих, і роблених квіточок, і херувимів (Марко Вовчок);
* У порівн. Як божий день – вона ясна, Як херувим – вона вродлива, І безтурботна, і мінлива, Як в небі зіронька нічна (Микола Чернявський).
2. перев. мн. Церковна пісня, яка починається цим словом.
Перед очима її церква .. Співають херувими; а їй під груди щось підкочується, лізе з горла і так хочеться крикнути дико (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- херувим — херуви́м іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- херувим — див. ангел Словник синонімів Вусика
- херувим — -а, ч. 1》 У біблійній символіці – надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні – ангел вищого чину. || Зображення цього ангела в образі вродливого юнака, дитини або дитячої голівки з крилами. 2》 перев. мн. Церковна пісня, яка починається цим словом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- херувим — Херуви́м, -ма, -му Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- херувим — ХЕРУВИ́М, а, ч. 1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Щог., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- херувим — Зображення дитячої голівки з крилами, що у християнських храмах символізувало силу небесну. Архітектура і монументальне мистецтво