херувим
херуви́м
-а, ч.
1》 У біблійній символіці – надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні – ангел вищого чину.
|| Зображення цього ангела в образі вродливого юнака, дитини або дитячої голівки з крилами.
2》 перев. мн. Церковна пісня, яка починається цим словом.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- херувим — херуви́м іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- херувим — див. ангел Словник синонімів Вусика
- херувим — ХЕРУВИ́М, а, ч. 1. У біблійній символіці – надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні – ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Я. Словник української мови у 20 томах
- херувим — Херуви́м, -ма, -му Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- херувим — ХЕРУВИ́М, а, ч. 1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Щог., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- херувим — Зображення дитячої голівки з крилами, що у християнських храмах символізувало силу небесну. Архітектура і монументальне мистецтво