херувим

Значення в інших словниках

1. херувим — херуви́м іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. херувим — ХЕРУВИ́М, а, ч. 1. У біблійній символіці – надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні – ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Я. Словник української мови у 20 томах
3. херувим — -а, ч. 1》 У біблійній символіці – надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні – ангел вищого чину. || Зображення цього ангела в образі вродливого юнака, дитини або дитячої голівки з крилами. 2》 перев. мн. Церковна пісня, яка починається цим словом. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. херувим — Херуви́м, -ма, -му Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. херувим — ХЕРУВИ́М, а, ч. 1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Щог., Вибр. Словник української мови в 11 томах
6. херувим — Зображення дитячої голівки з крилами, що у християнських храмах символізувало силу небесну. Архітектура і монументальне мистецтво