хижка

ХИ́ЖКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до хи́жа.

Мелашка завешталась по хаті, зняла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном (І. Нечуй-Левицький);

Мати поставила на столі борщ, пішла в хижку і дістала з бодні велику четвертину сала (О. Донченко);

Комендантова кімната була аж у кінці коридора на першому поверсі. Власне, й не кімната, а така собі чотирикутна хижка, одну з стін якої займало велике вікно (П. Загребельний);

Жила удова з дітьми у хатці, – навіть би й хаткою узивати не годилося – хижкою (Марко Вовчок);

[Мавка:] Курінь поставите? [Лукаш:] Ні, може, хижку, а може, й цілу хату (Леся Українка);

Збереглись від минулого тільки окремі ветхі хижки та буйні вишневі і яблуневі сади (Л. Дмитерко);

Ліворуч від гавані під зеленим віттям папайї .. на березі тихої лагуни причаїлося кілька критих банановим і пальмовим гіллям хижок (з наук.-попул. літ.);

Земляночку викопав Марко під самим дубом, і його коріння розходилось, неначе крокви і лати, і підпирало землю; з дупла проходила оддушина і освіщала [освітлювала] підземну хижку (О. Стороженко);

Я сиділа на призьбі, під стріхою хижки, прислухаючись до кожного шороху літньої ночі (В. Дрозд);

А як побачив сестру Оксану з дитям на руках на порозі хижки над яром, кинувся до неї, наче тонув і землі раптом торкнувся (В. Дрозд);

// Прибудова в житловому будинку.

Біля хижки (він сам прибудовував ту хижку до .. стіни будинку, сам укривав її шифером) незнайомий чоловік .. рубав дрова (П. Дорошко).