хлопчачий
ХЛОПЧА́ЧИЙ, а, е.
Прикм. до хло́пець 1.
Старигани були дуже старі, з їхньої хлопчачої точки зору, й майже древні. Одначе з ними приємно дружити (Ю. Яновський);
Васько вилазить на піч, кладе голову на руки і віддається своїм хлопчачим мріям (М. Зарудний);
// Пов'язаний з періодом дитинства та юнацтва.
– Ти січової тетері не куштував, а я на ній з хлопчачих літ виріс (С. Добровольський);
// Признач. для хлопця.
Хлопчаче ім'я;
// Власт. хлопцеві, хлопцям; як у хлопця.
Іде [Яресько] серйозний, нема вже колишньої хлопчачої безтурботності на виду (О. Гончар);
– Ви не уявляєте навіть, до чого може призвести фантазування і хлопчача запальність (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлопчачий — хлопча́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- хлопчачий — -а, -е. Прикм. до хлопець 1). || Пов'язаний з періодом дитинства та юнацтва. || Признач. для хлопця. Хлопчаче ім'я. || Власт. хлопцеві, хлопцям; як у хлопця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хлопчачий — Хлопча́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хлопчачий — ХЛОПЧА́ЧИЙ, а, е. Прикм. до хло́пець 1. Старигани були дуже старі, з їхньої хлопчачої точки зору, й майже древні. Одначе з ними приємно дружити (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах