1. Словник української мови в 11 томах

хлопчачий

ХЛОПЧА́ЧИЙ, а, е. Прикм. до хло́пець 1.

Старигани були дуже старі, з їхньої хлопчачої точки зору, й майже древні. Одначе з ними приємно дружити (Ю. Янов., II, 1954, 126);

Васько вилазить на піч, кладе голову на руки і віддається своїм хлопчачим мріям (Зар., На.. світі, 1967, 96);

// Пов’язаний з періодом дитинства та юнацтва.

— Ти січової тетері не куштував, а я на ній з хлопчачих літ виріс (Добр., Очак. розмир, 1965, 229);

// Признач. для хлопця.

Хлопчаче ім’я;

// Власт. хлопцеві, хлопцям; як у хлопця.

Іде [Яресько] серйозний, нема вже колишньої хлопчачої безтурботності на виду (Гончар, II, 1959, 128);

— Ви не уявляєте навіть, до чого може призвести фантазування і хлопчача запальність (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлопчачий — хлопча́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хлопчачий — ХЛОПЧА́ЧИЙ, а, е. Прикм. до хло́пець 1. Старигани були дуже старі, з їхньої хлопчачої точки зору, й майже древні. Одначе з ними приємно дружити (Ю. Яновський); Васько вилазить на піч, кладе голову на руки і віддається своїм хлопчачим мріям (М. Словник української мови у 20 томах
  3. хлопчачий — -а, -е. Прикм. до хлопець 1). || Пов'язаний з періодом дитинства та юнацтва. || Признач. для хлопця. Хлопчаче ім'я. || Власт. хлопцеві, хлопцям; як у хлопця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хлопчачий — Хлопча́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)