хлібний

ХЛІ́БНИЙ, а, е.

1. Прикм. до хліб 1–3.

Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м'ятою (Ю. Збанацький);

Шостий раз уже пропливав я на мостику степового корабля по золотому хлібному полю (С. Олійник);

// Вигот., зробл. з хліба (у 1 знач.).

Вона боялася, щоб я не сказав учительці про її хлібну кульку... (Л. Смілянський);

Назар видував скляні кулі, виготовляючи кухлі, з яких п'ють пиво і хлібний квас (Є. Гуцало);

// Признач. для приготування хліба (у 1 знач.).

Кладе [коровай] на віко від хлібної діжі (Сл. Б. Грінченка);

// Який випікає хліб (про людину).

Картьожник [картяр] – хлібний добрий пекар (І. Котляревський).

2. Пов'язаний з хлібом, зерном.

Засік був зовсім порожній .. Отож найперше хлібну проблему Артем і взявся якось розв'язати (А. Головко);

У хлібному балансі нашої країни озимі хліба, зокрема пшениця, займають провідне місце (з газ.);

// Пов'язаний із зберіганням, заготівлею, торгівлею і т. ін. хліба, зерна.

Ночами охороняли [військові] мости, хлібні склади, різні повітові установи (О. Гончар);

Зразу ж, на першому кварталі, побачив [Роман] натовп жінок, що тулились під стіною хлібної крамниці (А. Головко).

3. Багатий хлібами (у 3 знач.) (про місцевість, країну).

Хлібна країна (Сл. Б. Грінченка);

[Чабаненко:] Ну, розуміється, Горбачі велике село. Так? І хлібне (І. Микитенко);

Херсонщина – край хлібний (з газ.);

// Який живе у достатках; багатий.

Там все народ хлібний (Сл. Б. Грінченка);

Хоч відьма, аби хлібна (Номис);

// перен., розм. Який створює достатки, дає прибутки.

Часто мовляв панотець: – “Не за хлібне ти діло берешся Славен Гомер, але й він так і помер нередарем (М. Зеров, пер. з тв. Овідія).

4. Уживається як складова частина назв деяких шкідників злаків.

Великої шкоди посівам озимої пшениці завдають клоп-черепашка, хлібна жужелиця, хлібні жуки та озима совка (з наук. літ.);

Стеблові хлібні пильщики – збірна назва комах родини стеблових пильщиків, личинки яких розвиваються всередині стебла (з наук. літ.).