холонути

ХОЛО́НУТИ, ну, неш; мин. ч. холо́нув, нула, ло і холо́в, ло́ла, ло; недок.

1. Втрачаючи тепло, поступово ставати холодним або холоднішим.

Склянка чаю холола перед ним, а він нетерпляче закусував свою біляву ріденьку борідку та дививсь кудись поверх окулярів (М. Коцюбинський);

На кучерявих споришах холонула вечірня роса (В. Кучер);

// розм. Зазнавати охолодження, замерзати.

А там, в пітьмі десь, на дорозі, Жінки голосять в сорочках, Холонуть діти на морозі І немовлята на руках (О. Олесь);

Починають мерзнути ноги, холод дошкуляє під жакетом, холоне спина (А. Хижняк);

Дід-лірник край шляху на вітрі холоне (І. Нехода);

// Втрачаючи тепло, загусати, застигати.

На ливарному дворі холов чавун попереднього топлення (Ю. Яновський);

* Образно. На заході над лісами холоне і важчає мідь хмарин (М. Стельмах);

// Здаватися холодним (через утрату тепла, зменшення випромінювання і т. ін.).

Скриплять вози по затишку долин, Холоне сонце на вечірнім прузі (П. Дорошко);

Холоне синь. Зоря над гаєм, не одцвіте вона ніяк (В. Сосюра).

2. Ставати холодним від припинення кровообігу (при смерті, непритомності і т. ін.).

[Борис:] Що це з нею́ Оксано, Оксаночко!.. Ні, вона не вмерла!.. Стигнуть очі, холонуть руки, серце не б'ється!.. Оксано!.. Вона мертва!.. (М. Кропивницький);

Зібралися вони біля неї, слухали серце, чи не б'ється. Ні, не б'ється. Олечка почала холонути (А. Хижняк).

3. перен. Відчувати холод від страху, хвилювання, тривоги і т. ін.

Хлопець не може опертися бажанню глянути у вікно, зводить очі... і весь холоне... Там, на чорному тлі шибок, щось біліє... то Хо... Божевільний жах охоплює дитину (М. Коцюбинський);

Юрко холоне на ліжку, вражений ніби громом (В. Козаченко);

Мар'ян, холонучи, збагнув, що Терентій не жартує, що він, мов гробар, ладен поховати усі його сподівання (М. Стельмах).

4. перен. Ставати холодним, безпристрасним до кого-, чого-небудь; заспокоюватися, байдужіти.

– Та й любите якось чудно, не по-козацькому! Любите, коли спахне в вас ніби якесь полум'я в серці, а потім раптом холонете й не дивитесь на мене (І. Нечуй-Левицький);

Я раптом холону й кажу до себе: – Нащо говориш неправду́ Ти її зовсім не любиш (М. Коцюбинський);

// тільки 3 ос. Стаючи слабішим за силою, виявом; слабнути, зникати (про почуття, переживання і т. ін.).

Ще вона невеличка; в дитячому серці швидко холонуть палкі урази, швидко сохнуть гарячі сльози (Панас Мирний);

– Серце дрімає.., а завзяття все згасає та якось ніби холоне (І. Нечуй-Левицький);

Немає місця мріям-снам, І почуття в душі холоне (Л. Дмитерко).