1. Словник української мови у 20 томах

холоп

ХОЛО́П, а, ч.

1. У Давній Русі – підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; пізніше – двірський слуга, кріпак.

За своїм складом челядь була дуже різноманітна: до неї входили і холопи (раби), і закабалені (за борги) смерди, і люди, які шукали заступництва і служби у феодала (з навч. літ.);

За військом товпилися городяни, смерди, закупи, ізгої, холопи. Всі сьогодні прийшли сюди (А. Хижняк);

У Києві на Подолі Братерськая наша воля Без холопа і без пана Сама собі у жупані Розвернулася весела (Т. Шевченко);

// Людина, яка принижено покоряється кому-небудь цареві, панові і т. ін; раб.

Прикро вразило мене оголошення хлопської “Бібліотеки”. Доки ми ще будемо інших, а то й самих себе, лаяти холопами́? (Леся Українка).

2. перен. Той, хто виконує чужу волю, плазує перед ким-, чим-небудь.

Налитий помстою погляд Килигея з-під кущуватих брів спрямований у бік порту .. Не може він думати спокійно про тих, що зараз хазяйнують отам, в його рідному порту. Віслюки! Холопи капіталу! (О. Гончар).

(1) Рукода́йний холо́п – кріпак, який перебуває у договірних відносинах з поміщиком.

Князь Ружинський на нього, як на холопа рукодайного, покрикує (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. холоп — холо́п іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. холоп — ІСТ. п-о раб; П. підніжок, плазун, низькопоклонник, вул. холуй. Словник синонімів Караванського
  3. холоп — див. підлабузник Словник синонімів Вусика
  4. холоп — моск. кріпак кріпак, підніжок, див. холуй, лизоблюд, підлиза, прихвостень Словник чужослів Павло Штепа
  5. холоп — -а, ч. 1》 У давній Русі – підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; згодом – двірський слуга, кріпак. || Людина, яка принижено підкоряється цареві, панові; раб. 2》 перен. Той, хто схиляється, плазує перед ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. холоп — I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу). Словник синонімів української мови
  7. холоп — ХОЛО́П, а, ч. 1. У Давній Русі — підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; пізніше — двірський слуга, кріпак. За своїм складом челядь була дуже різноманітна: до неї входили і холопи (раби), і закабалені (за борги) смерди, і люди... Словник української мови в 11 томах