християнський

ХРИСТИЯ́НСЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до християнства.

Мабуть, ти давно в землях християнських не бував (Т. Шевченко);

Неспокійну ніч перебуло містечко перед християнським святом (М. Коцюбинський);

[Круста:] От не знаю, чи той розп'ятий християнський бог, що нібито й собі воскрес із мертвих, теж розуміється на винах добре? (Леся Українка);

Було тихо. Та от почали долітати крики: – Як? Щоб шинкарі тримали в оренді християнські церкви? Щоб ксьондзи запрягали православних християн у голоблі? (О. Довженко);

Дійсно, місцевий батюшка хотів назвати її Касдоєю – є й таке ім'я в християнських святцях (Є. Кротевич);

[Гаврило:] До унії не приставав? Віру християнську не зраджував? [Перший:] Ні, панотче (О. Корнійчук);

Ми українці, нація дуже стара, і свою духовну культуру наші пращури почали творити далеко до християнського періоду на Україні (О. Воропай);

// Який належить до християнства.

Хоч неприятель ніякий не грозив таборові, то все-таки його стережено чуйно – таке вже було воєнне правило монголів, зовсім у суперечність із християнським рицарством, яке не дорівнювало монголам ані в військовій карності, ані в умілості тактики (І. Франко);

// Який проповідує християнство.

– Досі не знаємо... Швидше ж відкрий! Хто пак тебе поховає – Піп християнський, чи, може, мулла? (П. Грабовський);

В самому куточку тулився християнський священик Григорій, якого княгиня тримала біля себе на Горі (С. Скляренко).

2. Який стосується християнина, належний йому.

Думав [Потап] про гріх, про душу, про молитви церковні, християнські звичаї (М. Коцюбинський);

// Власт. християнинові, гідний християнина.

Чим, як і коли заплачу́ я тобі за твоє істинно християнське діло! (Т. Шевченко);

– Смак у мене християнський – тримається він на богові і цареві, – одрізав [отець Миколай], так проводячи рукою по картині, начеб хотів її закреслити (М. Стельмах);

// Який здійснюється відповідно до обрядів християнства.

[Прісцілла: ] Тільки зрада шлюб християнський розлучити може (Леся Українка);

– Хто в поході нап'ється – без усякого суду, як собаку, за шияку. Хто б він не був, хоч і найхоробріший козак... як собаку, звелю застрелити на місці та кинути хижій птиці на поталу. П'яниця в поході не годен християнського похорону (О. Довженко);

// заст. Православний.

Мабуть ти, батьку, забув нашу християнську мову і дощенту побусурменився? (Т. Шевченко);

– Князю Яремо! Не лий і не пий християнської крові надаремно, бо ще й сам вп'єшся на смерть (І. Нечуй-Левицький);

// заст. Прийнятий, звичайний у православних, взагалі у християн.

А з дверей троїцької церкви – найбільшої гордості ігумені – розтікався прекрасний християнський спів і благання, щоб святий, кріпкий та безсмертний Бог помилував нас (М. Стельмах).