християнський

ХРИСТИЯ́НСЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до християнства.

Мабуть, ти давно в землях християнських не бував (Шевч., VI, 1957, 189);

Неспокійну ніч перебуло містечко перед християнським святом (Коцюб., II, 1955, 178);

[Круста:] От не знаю, чи той розп’ятий християнський бог, що нібито й собі воскрес із мертвих, теж розуміється на винах добре? (Л. Укр., II, 1951, 405);

Було тихо. Та от почали долітати крики: — Як? Щоб шинкарі тримали в оренді християнські церкви? Щоб ксьондзи запрягали православних християн у голоблі? (Довж., І, 1958, 237);

Дійсно, місцевий батюшка хотів назвати її Касдоєю — є й таке ім’я в християнських святцях (Крот., Сини.., 1948, 18);

[Гаврило:] До унії не приставав? Віру християнську не зраджував? [Перший:] Ні, панотче (Корн., І, 1955, 217);

Коли християнські ідеї в XVIII столітті гинули під ударом просвітніх ідей, феодальне суспільство вело свій смертельний бій з революційною в той час буржуазією (Комун. маніф., 1947, 33);

// Який належить до християнства.

Хоч неприятель ніякий не грозив таборові, то все-таки його стережено чуйно — таке вже було воєнне правило монголів, зовсім у суперечність із християнським рицарством, яке не дорівнювало монголам ані в військовій карності, ані в умілості тактики (Фр., VI, 1951, 66);

// Який проповідує християнство.

— Досі не знаємо… Швидше ж відкрий! Хто пак тебе поховає — Піп християнський, чи, може, мулла? (Граб., І, 1959, 539);

В самому куточку тулився християнський священик Григорій, якого княгиня тримала біля себе на Горі (Скл., Святослав, 1959, 33).

Христия́нський соціалі́зм — буржуазний суспільно-політичний напрям, прихильники якого намагаються зберегти вплив буржуазії та церкви на відсталі верстви робітників обманною проповіддю близькості ідей християнства і соціалізму.

2. Який стосується християнина, належний йому.

Думав [Потап] про гріх, про душу, про молитви церковні, християнські звичаї (Коцюб., II, 1955, 281);

// Власт. християнинові, гідний християнина.

Чим, як і коли заплачу́ я тобі за твоє істинно християнське діло! (Шевч., VI, 1957, 115);

— Смак у мене християнський — тримається він на богові і цареві,— одрізав [отець Миколай], так проводячи рукою по картині, начеб хотів її закреслити (Стельмах, І, 1962, 267);

// Який здійснюється згідно з обрядами християнства.

[Прісцілла: ] Тільки зрада шлюб християнський розлучити може (Л. Укр., II, 1951, 379);

— Хто в поході нап’ється — без усякого суду, як собаку, за шияку. Хто б він не був, хоч і найхоробріший козак… як собаку, звелю застрелити на місці та кинути хижій птиці на поталу. П’яниця в поході не годен християнського похорону (Довж., I, 1958, 238);

// заст. Православний.

Мабуть ти, батьку, забув нашу християнську мову і дощенту побусурменився? (Шевч., VI, 1957, 189);

— Князю Яремо! Не лий і не пий християнської крові надаремно, бо ще й сам вп’єшся на смерть (Н.-Лев., VII, 1966, 171);

// заст. Прийнятий, звичайний у православних, взагалі у християн.

А з дверей троїцької церкви — найбільшої гордості ігумені — розтікався прекрасний християнський спів і благання, щоб святий, кріпкий та безсмертний бог помилував нас (Стельмах, І, 1962, 638).

♦ Христия́нська душа́ — про християнина, православного.

— Воли в ярмі, та й ті ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану.. терпіла і не озвалась! (Вовчок, І, 1955, 131);

— Он поспитайте пана Лавріна Капусту, нехай оповість, як в Бахчисараї невільники мучаться. А то ж брати ваші, душі християнські! Звільнити їх треба (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 365).