худорлявий

ХУДОРЛЯ́ВИЙ, а, е.

Трохи худий; сухорлявий (про людину).

Дорко глянув і побачив худорляву жінку, убрану в яскраву сукню (О. Маковей);

Онисько хотів щось сказати, але тут до хати зайшов коваль Архип, худорлявий на вигляд чоловік середніх років, сутулий і неповороткий (П. Кочура);

Андрій був хлопець довгий, худорлявий, він нагадував Юркові кишеньковий ножик (О. Донченко);

Худорлявий, в пенсне, вже підстаркуватий інспектор цікавився всім (Д. Бедзик);

* Образно. А минуле? Обабіч дороги спливає воно. Худорляві березки зелені вершини зігнули І на берег перелісу переливають вино (Л. Первомайський);

// З позбавленими жиру м'язами (про частини тіла).

Почав він захоплено, палко, притискуючи руки до вузьких, худорлявих грудей (З. Тулуб);

Шумаков обняв Штукаренка і весело поляскав його по худорлявих плечах (С. Голованівський);

“Хто він може бути, цей юнак? – думав Тарас Волошко .. – Може, студент? У нього і обличчя таке, як буває у студентів – худорляве, бліде, видно, зрідка бачить сонце” (Д. Ткач);

// у знач. ім. худорля́вий, вого, ч. Худа, сухорлява людина.

Славко слабенької комплекції. А яке це має значення для дипломата? На худорлявому краще лежатиме фрак, – посміхнувся мимохіть, забувши, що він не сам (Ірина Вільде).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

худорлявий

Значення в інших словниках