1. Словник української мови у 20 томах

хутрина

ХУТРИ́НА, и, ж.

Те саме, що ху́тро 2, 3.

Хозари брали з полян, сіверян, та в'ятичів по білячій хутрині з двору (О. Воропай);

Річки, багаті рибою. І зарості – повні звірини, що дозволяло легко здобувати хутрину (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хутрина — -и, ж., діал. У дерев'яній будівлі – кожна колода, що впирається в лутки (див. лутка 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. хутрина — Хутрина, -ни ж. Въ стѣнкѣ деревянной постройки: каждое бревно, упирающееся въ косяки дверей или оконъ. Канев. у. Словник української мови Грінченка