хутро

ХУ́ТРО, а, с.

1. Волосяний покрив на тілі тварини; шерсть, вовна.

Одяглися в тепле хутро звірятка (О. Копиленко);

Це був полярний лис. Його ще звуть песцем. Хутро його дуже легке, м'якеньке і тепле (М. Трублаїні);

* Образно. Сонечко освітило долину і любо заблищало по зелено-жовтім хутрі травиці... (Олесь Досвітній).

2. збірн. Шкури хутрових звірів, які йдуть на виготовлення одягу.

Кораблі, що відпливали в Грецію, вантажились рабами, хлібом, хутром і рибою (з навч. літ.);

Коли здавав у факторію хутро, то в нього був такий стражденний вираз обличчя, ніби він знову ховав усіх своїх дітей, які вмерли з голоду тридцять років тому (І. Багмут).

3. Вичинена шкура хутрового звіра чи взагалі тварини з густою шерстю.

При похованні в с. Черевковому на Сіверському Дінці знайдено рештки одягу з дуже тонкого, добре обробленого хутра (з наук. літ.);

Катерина застала тітку Клавду, коли та перевіряла пакунки з зашитими в них хутрами (Ірина Вільде);

– А ти вмієш обробляти шкури на хутро? – спитав поет (З. Тулуб);

Хтось дав йому велику шубу на підкладці з вовчого хутра (Ю. Збанацький);

// Виріб (шуба, комір і т. ін.) з вичиненої шкури хутрового звіра.

Абрамко вже ніс хутро й шапку Ступосянського (І. Франко);

Дмитрові Прокоповичу подали ведмеже хутро й накинули його на зігнуті плечі (О. Полторацький);

І знову бачу те лице, що ледве Із хутра виглядає... (М. Рильський);

Лежала укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоду (Леся Українка);

* У порівн. Навколо місяця лисячим хутром тремтить неширокий круг – на дощ показує (М. Стельмах).

(1) На ху́трі – про одяг, підшитий для утеплення вичиненими шкурами хутрового звіра.

На кухні з'явився сам господар у жилеті на кролячому хутрі й нових шкарпетках (С. Чорнобривець);

В першім ряду колони з домашньою торбиною за спиною, в теплому на хутрі піджаку і обмотаних ганчір'ям чоботях, виваливши з-під військового кашкета засніжений баранячий чуб, стояв Тимко Вихор (Григорій Тютюнник);

(2) Шту́чне ху́тро – текстильний виріб, що нагадує шкуру хутрового звіра.

Підносилась на нові виробничі рубежі хімія. В людське життя входили з нею досі майже не знані синтетичні матеріали: штучне, майже з нічого добуте волокно, .. штучне хутро, штучна шкіра, зреш-тою, штучні, синтетичні алмази (В. Козаченко).

◇ (3) На ри́б'ячому (ри́б'ячім) ху́трі, ірон. – який погано гріє (про верхній одяг).

– Хоч обстібайтеся, товаришу, – сказав щиро Цигуля Григорові, – бо надворі бере. А в вас, бачу, пальтечко на риб'ячому хутрі (А. Головко);

Степан Васильович кидає припорошену щуку прямо в кишеню благенького, на риб'ячім хутрі пальтечка (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хутро — (вичинена шкура хутряного звіра) шкурка, діал. футро. Словник синонімів Полюги
  2. хутро — ху́тро іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. хутро — (звірів) шерсть; ЗБ. шкури хутрових звірів, хутряний товар, хутровина. Словник синонімів Караванського
  4. хутро — [хутро] -ра, м. (ў) -р'і Орфоепічний словник української мови
  5. хутро — -а, с. 1》 Волосяний покрив на тілі тварини; шерсть. 2》 збірн. Шкури хутрових звірів, які йдуть на виготовлення одягу; ці шкури як предмет виробництва, торгівлі. 3》 Вичинена шкура хутрового звіра. || Виріб (шуба, комір і т. ін.) з вичиненої шкури хутрового звіра. Штучне хутро. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хутро — на ри́б’ячому (на ри́б’ячім) ху́трі, ірон. Який погано гріє (про верхній одяг). — Хоч обстібайтеся, товаришу,— сказав щиро Цигуля Григорові,— бо надворі бере. А в вас, бачу, пальтечко на риб’ячому хутрі (А. Фразеологічний словник української мови
  7. хутро — СМУ́ШОК (овеча вичинена шкура), СМУХ, БИ́РКА діал. Іще зранку.. понадівали на підголені голови шапки козацькі з решетилівських смушків (Г. Квітка-Основ'яненко); Людям дивно бачити на старості новий, оторочений голубим смухом кожух (М. Стельмах). — Пор. Словник синонімів української мови
  8. хутро — Ху́тро, -ра, -ру; ху́тра, ху́т(е)р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хутро — ХУ́ТРО, а, с. 1. Волосяний покрив на тілі тварини; шерсть. Одяглися в тепле хутро звірятка (Коп., Як вони.., 1948, 94); Це був полярний лис. Його ще звуть песцем. Хутро його дуже легке, м’якеньке і тепле (Трубл., Вовки.., 1936, 23); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  10. хутро — Хутро, -ра м. Мѣхъ. Багацько у його добра, отласу, хутра і срібла. Греб. 317. Словник української мови Грінченка