хутро

ХУ́ТРО, а, с.

1. Волосяний покрив на тілі тварини; шерсть.

Одяглися в тепле хутро звірятка (Коп., Як вони.., 1948, 94);

Це був полярний лис. Його ще звуть песцем. Хутро його дуже легке, м’якеньке і тепле (Трубл., Вовки.., 1936, 23);

*Образно. Сонечко освітило долину і любо заблищало по зелено-жовтім хутрі травиці… (Досв., Гюлле, 1961, 147).

2. збірн. Шкури хутрових звірів, які йдуть на виготовлення одягу; ці шкури як предмет виробництва, торгівлі.

Кораблі, що відпливали в Грецію, вантажились рабами, хлібом, хутром і рибою (Іст. СРСР, І, 1956, 17);

Коли здавав у факторію хутро, то в нього був такий стражденний вираз обличчя, ніби він знову ховав усіх своїх дітей, які вмерли з голоду тридцять років тому (Багмут, Опов., 1959, 28).

3. Вичинена шкура хутрового звіра.

При похованні в с. Черевковому на Сіверському Дінці знайдено рештки одягу з дуже тонкого, добре обробленого хутра (Нариси стар. Іст. УРСР, 1957, 79);

Катерина застала тітку Клавду, коли та перевіряла пакунки з зашитими в них хутрами (Вільде, Сестри.., 1958, 455);

— А ти вмієш обробляти шкури на хутро? — спитав поет (Тулуб, В степу.., 1964, 201);

Хтось дав йому велику шубу на підкладці з вовчого хутра (Збан., Таємниця.., 1971, 186);

// Виріб (шуба, комір і т. ін.) з вичиненої шкури хутрового звіра.

Абрамко вже ніс хутро й шапку Ступосянського (Фр., VI, 1951, 306);

Дмитрові Прокоповичу подали ведмеже хутро й накинули його на зігнуті плечі (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 30);

І знову бачу те лице, що ледве Із хутра виглядає… (Рильський, І, 1956, 148);

*У порівн. Навколо місяця лисячим хутром тремтить неширокий круг — на дощ показує (Стельмах, II, 1962, 124).

На ху́трі — про одяг, підшитий для утеплення вичиненими шкурами хутрового звіра.

На кухні з’явився сам господар у жилеті на кролячому хутрі й нових шкарпетках (Чорн., Визвол. земля, 1959, 31);

В першім ряду колони з домашньою торбиною за спиною, в теплому на хутрі піджаку і обмотаних ганчір’ям чоботях, виваливши з-під військового кашкета засніжений баранячий чуб, стояв Тимко Вихор (Тют., Вир, 1964, 466);

Шту́чне ху́тро — текстильний виріб, що нагадує шкуру хутрового звіра.

Підносилась на нові виробничі рубежі хімія. В людське життя входили з нею досі майже не знані синтетичні матеріали: штучне, майже з нічого добуте волокно, ..штучне хутро, штучна шкіра, зреш-тою, штучні, синтетичні алмази (Коз., Листи.., 1967, 125).

На ри́б’ячому ху́трі див. ри́б’ячий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хутро — (вичинена шкура хутряного звіра) шкурка, діал. футро. Словник синонімів Полюги
  2. хутро — ху́тро іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. хутро — (звірів) шерсть; ЗБ. шкури хутрових звірів, хутряний товар, хутровина. Словник синонімів Караванського
  4. хутро — [хутро] -ра, м. (ў) -р'і Орфоепічний словник української мови
  5. хутро — ХУ́ТРО, а, с. 1. Волосяний покрив на тілі тварини; шерсть, вовна. Одяглися в тепле хутро звірятка (О. Копиленко); Це був полярний лис. Його ще звуть песцем. Хутро його дуже легке, м'якеньке і тепле (М. Трублаїні); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. хутро — -а, с. 1》 Волосяний покрив на тілі тварини; шерсть. 2》 збірн. Шкури хутрових звірів, які йдуть на виготовлення одягу; ці шкури як предмет виробництва, торгівлі. 3》 Вичинена шкура хутрового звіра. || Виріб (шуба, комір і т. ін.) з вичиненої шкури хутрового звіра. Штучне хутро. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хутро — на ри́б’ячому (на ри́б’ячім) ху́трі, ірон. Який погано гріє (про верхній одяг). — Хоч обстібайтеся, товаришу,— сказав щиро Цигуля Григорові,— бо надворі бере. А в вас, бачу, пальтечко на риб’ячому хутрі (А. Фразеологічний словник української мови
  8. хутро — СМУ́ШОК (овеча вичинена шкура), СМУХ, БИ́РКА діал. Іще зранку.. понадівали на підголені голови шапки козацькі з решетилівських смушків (Г. Квітка-Основ'яненко); Людям дивно бачити на старості новий, оторочений голубим смухом кожух (М. Стельмах). — Пор. Словник синонімів української мови
  9. хутро — Ху́тро, -ра, -ру; ху́тра, ху́т(е)р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. хутро — Хутро, -ра м. Мѣхъ. Багацько у його добра, отласу, хутра і срібла. Греб. 317. Словник української мови Грінченка