хутро

на ри́б’ячому (на ри́б’ячім) ху́трі, ірон. Який погано гріє (про верхній одяг). — Хоч обстібайтеся, товаришу,— сказав щиро Цигуля Григорові,— бо надворі бере. А в вас, бачу, пальтечко на риб’ячому хутрі (А. Головко); Степан Васильович кидає припорошену щуку прямо в кишеню благенького, на риб’ячім хутрі пальтечка (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хутро — (вичинена шкура хутряного звіра) шкурка, діал. футро. Словник синонімів Полюги
  2. хутро — ху́тро іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. хутро — (звірів) шерсть; ЗБ. шкури хутрових звірів, хутряний товар, хутровина. Словник синонімів Караванського
  4. хутро — [хутро] -ра, м. (ў) -р'і Орфоепічний словник української мови
  5. хутро — ХУ́ТРО, а, с. 1. Волосяний покрив на тілі тварини; шерсть, вовна. Одяглися в тепле хутро звірятка (О. Копиленко); Це був полярний лис. Його ще звуть песцем. Хутро його дуже легке, м'якеньке і тепле (М. Трублаїні); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. хутро — -а, с. 1》 Волосяний покрив на тілі тварини; шерсть. 2》 збірн. Шкури хутрових звірів, які йдуть на виготовлення одягу; ці шкури як предмет виробництва, торгівлі. 3》 Вичинена шкура хутрового звіра. || Виріб (шуба, комір і т. ін.) з вичиненої шкури хутрового звіра. Штучне хутро. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хутро — СМУ́ШОК (овеча вичинена шкура), СМУХ, БИ́РКА діал. Іще зранку.. понадівали на підголені голови шапки козацькі з решетилівських смушків (Г. Квітка-Основ'яненко); Людям дивно бачити на старості новий, оторочений голубим смухом кожух (М. Стельмах). — Пор. Словник синонімів української мови
  8. хутро — Ху́тро, -ра, -ру; ху́тра, ху́т(е)р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хутро — ХУ́ТРО, а, с. 1. Волосяний покрив на тілі тварини; шерсть. Одяглися в тепле хутро звірятка (Коп., Як вони.., 1948, 94); Це був полярний лис. Його ще звуть песцем. Хутро його дуже легке, м’якеньке і тепле (Трубл., Вовки.., 1936, 23); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  10. хутро — Хутро, -ра м. Мѣхъ. Багацько у його добра, отласу, хутра і срібла. Греб. 317. Словник української мови Грінченка