ценз

ЦЕНЗ, у, ч.

1. У Стародавньому Римі – періодичний перепис майна громадян для відповідного розподілу їх на податкові розряди.

2. Умови допущення особи до користування тими або іншими політичними правами.

[X р а п к о:] А там побачу, як [Печариця] з Галькою житимуть, землі можна купити... цензу того добути... То, може, і мировим оберуть... (Панас Мирний).

3. спец. Статистичний перепис.

Промислові цензи.

4. Умова, потрібна для внесення підприємства в певний список, реєстр.

(1) Осві́тній ценз – рівень освіти, що визначається закінченням якого-небудь навчального закладу, а також права, які він дає.

Освітній ценз для сина вона вигорьовувала безсонними ночами над шитвом (Ю. Смолич);

(2) Ценз осі́лості – обмеження виборчих прав, пов'язане з вимогою постійності проживання.

△ (3) Вікови́й ценз – вік, який за законами тієї чи тієї держави дає право на участь у суспільному житті, на обіймання певної посади і т. ін.

Для всіх урядників установлено віковий ценз – до сорока п'яти років (виняток зроблено для Геракліта, (зважаючи на його тяжку недугу й особливу потребу для вітчизни такого прозірливого мозку (із журн.);

(4) Майнови́й ценз – Рівень доходів, який за законами тієї чи тієї держави дає право на участь у суспільному житті, на обіймання певної посади і т. ін.

Тимократія – державний устрій, за якого громодяни наділяються політичними правами залежно від їх майнового стану або прибутків. Внаслідок цього влада належить багатим людям з високим майновим цензом (з наук. літ.).