ценз

рос. ценз

1-У Стародавньому Римі — періодичний перепис майна громадян для оподаткування. 2. У Західній Європі за середньовіччя — подать (чинш). 3. Характерні ознаки, за якими явища й об'єкти, що їх вивчають, належать до досліджуваної статистичної сукупності (напр., Ц. промислового підприємства). 4.Встановлені у конституції та виборчих законах деяких країн умови, що обмежують право громадян обирати і бути обраними до представницьких організацій (напр., Ц. виборчий). 5. Коштовний папір, зареєстрований у книзі компанії на ім'я держателя. Може бути проданий іншій особі лише з письмового дозволу власника.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ценз — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – періодичний перепис майна громадян для відповідного розподілу їх на податкові розряди. 2》 Умови допущення особи до користування тими або іншими політичними правами. Освітній ценз. Великий тлумачний словник сучасної мови
ценз — Стан суспільний Словник чужослів Павло Штепа
ценз — ЦЕНЗ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі – періодичний перепис майна громадян для відповідного розподілу їх на податкові розряди. 2. Умови допущення особи до користування тими або іншими політичними правами. Словник української мови у 20 томах
ценз — ценз іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
ценз — ІСТ. перепис майна; (вимога до шукача посади) див. УМОВА; (освітній) потрібний рівень освіти; (майновий) потрібний майновий стан. Словник синонімів Караванського
ценз — (лат. census, від censeo – роблю перепис, опис) 1. У Стародавньому Римі періодичний перепис майна громадян для оподаткування. 2. В Західній Європі за середньовіччя подать (чинш). Словник іншомовних слів Мельничука
ценз — Ценз, -зу, -зові; це́нзи, -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ценз — ЦЕНЗ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — періодичний перепис майна громадян для відповідного розподілу їх на податкові розряди. 2. Умови допущення особи до користування тими або іншими політичними правами. Словник української мови в 11 томах