1. Словник української мови у 20 томах

центральний

ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до центр 1.

2. Розташований у центрі (у 2 знач.), в середені чого небудь; який є центром чогось, основним у чомусь.

А на центральному острівку, як прикраса іншим, розташувався претензійний, для старого тисячолітнього Намангана, ресторан найновішого типу (Іван Ле);

Біля центрального входу на східцях сидить дідусь, гріється на сонці (А. Хижняк);

Шахта вступала в новий період. Пройшовши центральний стовбур і головний квершлаг, гірники взялися до горизонтальних розгалужень – штреків (Д. Ткач);

// Який належить до центру міста, села і т. ін.

Командний пункт батальйону містився в цей час у комісійному магазині, що виходив вітриною на одну з центральних вулиць (О. Гончар);

Там далі наче море – Центральний наш майдан (І. Муратов).

3. Керівний, головний.

Центральний уряд;

Центральна влада;

// Здійснюваний вищими, керівними організаціями, який виходить від них.

[Крикун:] Я, як представник центральної преси, мушу написати критичну статтю про вашу фронтову газету (О. Корнійчук);

Вранці дали Павлюкові центральну газету і показали статтю (О. Копиленко);

Центральне планування;

// Який зосереджує в собі основні функції, об'єднує і координує яку-небудь діяльність.

Все керування телевізійною передачею здійснюється з центральної апаратної (з наук.-попул. літ.);

Центральна обсерваторія;

Центральний телеграф.

4. Основний, найістотніший, дуже важливий.

Наступного дня дороговказ вивів їх на центральний шлях (О. Гончар);

З жахом думає [Раїса], що мусить .. стрітися з дійсністю, в якій центральне місце на цей раз займає така дрібничка, як відносини з попом (М. Коцюбинський);

Механізатор – нині центральна фігура на селі (з газ.);

Центральним поняттям біологічної кібернетики є інформація, без якої неможливі ніякі процеси керування (з наук.-попул. літ.);

Туга за рідним краєм, любов до нього – центральна ідея поеми [“Мцирі”] (М. Рильський).

5. Який приводить у рух, обслуговує всю систему.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Центральний — Центра́льний іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. центральний — Осередній, осередковий; (- вулицю) головний, маґістральний, найважливіший; (комітет) провідний, керівний; (- опалення) централізований. Словник синонімів Караванського
  3. центральний — [цеинтрал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. центральний — Осередковий, осередній, зосереджений, головний, керівний Словник чужослів Павло Штепа
  5. центральний — -а, -е. 1》 Прикм. до центр 1). Центральний кут — кут, утворений двома радіусами якого-небудь кола. 2》 Розташований у центрі (у 2 знач.), в середині чого-небудь; який є центром чогось, основним у чомусь. || Який належить до центру міста, села і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. центральний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. центральний — Центра́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. центральний — ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до центр 1. ▲ Центра́льний кут — кут, утворений двома радіусами якого-небудь кола. 2. Розташований у центрі (у 2 знач.), в середині чого-небудь; який є центром чогось, основним у чомусь. Словник української мови в 11 томах