1. Великий тлумачний словник сучасної мови

центральний

центра́льний

-а, -е.

1》 Прикм. до центр 1).

Центральний кут — кут, утворений двома радіусами якого-небудь кола.

2》 Розташований у центрі (у 2 знач.), в середині чого-небудь; який є центром чогось, основним у чомусь.

|| Який належить до центру міста, села і т. ін.

Рушниця центрального бою — мисливська рушниця, яку заряджають із задньої частини патроном з капсулем у центрі.

3》 Керівний, головний. Центральний уряд.

|| Здійснюваний вищими, керівними організаціями, який виходить від них. Центральне планування.

|| Який зосереджує в собі основні функції, об'єднує та координує яку-небудь діяльність. Центральна виборча комісія. Центральний телеграф.

Центральна нервова система — основна частина нервової системи, яка складається з головного та спинного мозку.

4》 Основний, найістотніший, дуже важливий.

5》 Який приводить у рух, обслуговує всю систему.

Центральне опалення — система опалення, за якої тепло йде в різні пункти із загальної котельні.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Центральний — Центра́льний іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. центральний — Осередній, осередковий; (- вулицю) головний, маґістральний, найважливіший; (комітет) провідний, керівний; (- опалення) централізований. Словник синонімів Караванського
  3. центральний — [цеинтрал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. центральний — Осередковий, осередній, зосереджений, головний, керівний Словник чужослів Павло Штепа
  5. центральний — ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до центр 1. 2. Розташований у центрі (у 2 знач.), в середені чого небудь; який є центром чогось, основним у чомусь. Словник української мови у 20 томах
  6. центральний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. центральний — Центра́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. центральний — ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до центр 1. ▲ Центра́льний кут — кут, утворений двома радіусами якого-небудь кола. 2. Розташований у центрі (у 2 знач.), в середині чого-небудь; який є центром чогось, основним у чомусь. Словник української мови в 11 томах