центральний

ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до центр 1.

▲ Центра́льний кут — кут, утворений двома радіусами якого-небудь кола.

2. Розташований у центрі (у 2 знач.), в середині чого-небудь; який є центром чогось, основним у чомусь.

А на центральному острівку, як прикраса іншим, розташувався претензійний, для старого тисячолітнього Намангана, ресторан найновішого типу (Ле, Міжгір’я, 1953, 14);

Біля центрального входу на східцях сидить дідусь, гріється на сонці (Хижняк, Тамара, 1959, 69);

Шахта вступала в новий період. Пройшовши центральний стовбур і головний квершлаг, гірники взялися до горизонтальних розгалужень — штреків (Ткач, Плем’я.., 1961, 87);

// Який належить до центру міста, села і т. ін.

Командний пункт батальйону містився в цей час у комісійному магазині, що виходив вітриною на одну з центральних вулиць (Гончар, III, 1959, 273);

Там далі наче море — Центральний наш майдан (Мур., Наша вулиця, 1949, 7).

Рушни́ця центра́льного бою — мисливська рушниця, яку заряджають із задньої частини патроном з капсулем у центрі;

Центра́льний фо́рвард — те саме, що центрофо́рвард.

Вдень, ганяючи у дворі м’яча, майбутній футболіст виконав по черзі обов’язки і центрального форварда, і лівого крайнього (Літ. газ., 16.XII 1960, 2).

3. Керівний, головний.

Технічна рада ствердила Павлові розрахунки. В центральному управлінні теж схвалили їх (Мушк., Серце.., 1962, 243);

З’їзд.. заслуховує і затверджує звіти Центрального Комітету, Центральної Ревізійної Комісії та інших центральних організацій (Статут КПРС, 1961, 16);

Центральний уряд; Центральна влада;

// Здійснюваний вищими, керівними організаціями, який виходить від них.

[Крикун:] Я, як представник центральної преси, мушу написати критичну статтю про вашу фронтову газету (Корн., П’єси, 1947, 346);

Вранці дали Павлюкові центральну газету і показали статтю (Коп., Вибр., 1953, 19);

Центральне планування;

// Який зосереджує в собі основні функції, об’єднує і координує яку-небудь діяльність.

Все управління телевізійною передачею здійснюється з центральної апаратної (Наука.., 11, 1958, 25);

Командир човна негайно вийшов з своєї каюти в пост центрального управління (Трубл., Шхуна.., 1940, 154);

Центральна обсерваторія; Центральний телеграф.

Центра́льний Коміте́т Комуністи́чної па́ртії Радя́нського Сою́зу див. коміте́т.

▲ Центра́льна нерво́ва систе́ма — основна частина нервової системи, яка складається з головного й спинного мозку.

На обмін води в тканинах безпосередньо і через залози внутрішньої секреції впливає центральна нервова система (Наука.., 8, 1959, 26).

4. Основний, найістотніший, дуже важливий.

Наступного дня дороговказ вивів їх на центральний шлях (Гончар, III, 1959, 16);

З жахом думає [Раїса], що мусить.. стрітися з дійсністю, в якій центральне місце на цей раз займає така дрібничка, як відносини з попом (Коцюб., І, 1955, 312);

Механізатор — нині центральна фігура на селі (Рад. Укр., 28.VI 1962, 3);

Центральним поняттям біологічної кібернетики є інформація, без якої неможливі ніякі процеси керування (Знання.., 12, 1968, 4);

Туга за рідним краєм, любов до нього — центральна ідея поеми [«Мцирі»] (Рильський, III, 1956, 199).

5. Який приводить у рух, обслуговує всю систему. Центра́льне опа́лення — система опалення, при якій тепло йде в різні пункти із загальної котельні.

Центральне опалення, газифікація будинків та наявність у селі пекарні, їдальні, пральні тощо зможуть докорінно поліпшити побут хліборобів (Хлібороб Укр., 4, 1966, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Центральний — Центра́льний іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. центральний — Осередній, осередковий; (- вулицю) головний, маґістральний, найважливіший; (комітет) провідний, керівний; (- опалення) централізований. Словник синонімів Караванського
  3. центральний — [цеинтрал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. центральний — Осередковий, осередній, зосереджений, головний, керівний Словник чужослів Павло Штепа
  5. центральний — ЦЕНТРА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до центр 1. 2. Розташований у центрі (у 2 знач.), в середені чого небудь; який є центром чогось, основним у чомусь. Словник української мови у 20 томах
  6. центральний — -а, -е. 1》 Прикм. до центр 1). Центральний кут — кут, утворений двома радіусами якого-небудь кола. 2》 Розташований у центрі (у 2 знач.), в середині чого-небудь; який є центром чогось, основним у чомусь. || Який належить до центру міста, села і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. центральний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. центральний — Центра́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)