1. Словник української мови у 20 томах

цуценя

ЦУЦЕНЯ́, ня́ти, с.

1. Маля собаки; щеня, собача.

Я постукав. У дворі гавкнуло цуценя; хтось одсунув віконце, да, мабуть, нічого не побачив (Марко Вовчок);

З халабуди вилізло цуценя, гавкнуло два рази, закрутило хвостиком (Григорій Тютюнник);

Цуценя тільки виляло хвостиком, відчуваючи тепло людських рук, і намагалося малиновим язичком лизнути свого нового хазяїна в щоку (А. Шиян);

– Чи не здається вам, в загибелі малого є завжди якийсь присмак космічної несправедливості, однаково, чи буде це дитина, чи цуценя? (В. Домонтович);

* Образно. У Чмеля ожереди й гниють, а в мене... крига в хаті. У Чмеля діти, в мене цуценята. Ех, – похнюпивсь Кирило, а сльози кап-кап йому (А. Тесленко);

* У порівн. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка. Горщик завищав під ножем, наче цуценя (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. * У порівн. Вітер котить бур'ян під ноги, вітер лащиться цуценям до ніг... (В. Сосюра).

2. перен., лайл. Дуже молода, недосвідчена людина.

– А-а, то ти ще й боронитися будеш, цуценя! – Нур ніби сказився. На губах у нього виступила піна, очі налилися кров'ю (Д. Ткач);

– Не бреши, цуценя, бо буде гірше, – посварився йому Корж кулаком (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цуценя — див. щеня Словник синонімів Вусика
  2. цуценя — [цуцеин’а] -н'атие, ор. -н'ам, м. (на) -н'ат'і, мн. -н'ата Орфоепічний словник української мови
  3. цуценя — цуценя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. цуценя — -яти, с. 1》 Маля собаки; щеня. 2》 перен., лайл. Дуже молода, недосвідчена людина; молокосос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цуценя — хоч пацюки́ (цуценя́т) бий, зневажл. Дуже повний, одутлий і т. ін. (перев. про обличчя). Пика, хоч пацюки бий (Укр.. присл..); Ясочка..,— злісно думав він, поглядаючи на кругленький живіт поета,— пика — хоч цуценят бий, а він — Ясочка (С. Фразеологічний словник української мови
  6. цуценя — ЦУЦЕНЯ́ (маля собаки), ЩЕНЯ́, СОБАЧА́, СОБАЧЕНЯ́, ПЕСЕНЯ́. Цуценя тільки виляло хвостиком, відчуваючи тепло людських рук, і намагалося малиновим язичком лизнути свого нового хазяїна в щоку (А. Словник синонімів української мови
  7. цуценя — Цуценя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. цуценя — ЦУЦЕНЯ́, я́ти, с. 1. Маля собаки; щеня. Я постукав. У дворі гавкнуло цуценя; хтось одсунув віконце, да, мабуть, нічого не побачив (Вовчок, I, 1955, 72); З халабуди вилізло цуценя, гавкнуло два рази, закрутило хвостиком (Тют., Вир, 1964, 425); *Образно. Словник української мови в 11 томах