1. Словник української мови у 20 томах

цявкання

ЦЯ́ВКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. ця́вкати і звуки, утворювані цією дією.

Почулося тупотіння багатьох ніг. Цявкання собак на якийсь час змінилося глухим гарчанням (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цявкання — ця́вкання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. цявкання — -я, с., розм. Дія за знач. цявкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цявкання — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. цявкання — ЦЯ́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ця́вкати і звуки, утворювані цією дією. Словник української мови в 11 томах
  5. цявкання — Цявкання, -ня с. = дзявкання. Словник української мови Грінченка