цілком
ЦІЛКО́М, присл.
1. У цілому вигляді, без поділу, членування на частини.
Служили у троян два брати, із них був всякий Голіаф; Широкоплечий і мордатий, І по вівці цілком глитав (І. Котляревський);
Тільки що дочитав Кащенкову драму “Помилки”.. Проковтнув, як кажуть, цілком і тепереньки от роздумую, що про неї сказати (Панас Мирний);
// Весь, без винятку.
Марта ревнувала Антона .. Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (М. Коцюбинський);
Хоча огонь побачено ще недовго по півночі, та й досі не вдалося вгасити його цілком (І. Франко);
В Катеринославі міст через Дніпро був зруйнований, ремонтові його не видно було кінця .. Вирішили [робітники] працювати .. без вихідних, без спочинків, тільки щоб до приходу Першої Кінної міст був полагоджений цілком (О. Гончар);
// У всій сукупності основних ознак.;
// У повному складі, обсязі.
Решта господарства цілком оминула плечі Марусі – бабця сама несла весь тягар на собі, не допускаючи Марусю навіть до дрібниць (Г. Хоткевич);
Ну що ж, печалитись не стану, утрачено не все цілком, і я ще відповідь дістану (І. Гончаренко).
2. До кінця, повністю.
[Олеся:] Пам'ятаєш, як ми колись марили, що як повиростаємо, то віддамо себе цілком на користь і підмогу людям?.. (М. Кропивницький);
Ці азбучні істини, на жаль, не цілком засвоєні нашими молодими письменниками (В. Еллан-Блакитний);
Яків ловить себе на тому, що його думки про економії збігаються з думками старшого брата. Невже їхні погляди цілком тотожні? (М. Стельмах);
Він [хірург] цілком поринув у свою роботу, пристосовуючись до мінливого ритму моря (В. Кучер);
Гогіашвілі озирнувся цілком випадково (П. Загребельний);
// Без винятків, повністю.
Ся постать узята цілком з життя і робить враження портрета (Леся Українка);
– Слово має товариш Кузнецов. – Я коротко. Пропозицію товаришки Супрун підтримую цілком (А. Головко);
Охоронець пильно глянув на Дороша і, вирішивши, очевидно, що ця людина цілком заслуговує на довір'я, крикнув комусь у двір, щоб відкрили ворота (Григорій Тютюнник).
(1) Цілко́м і по́вністю – уживається в знач. “повністю” з відтінком підсилення.
Схвалювати цілком і повністю.
Значення в інших словниках
- цілком — (нічого не лишаючи) цілковито, повністю, остаточно, дощенту, дотла, вкрай// до останку, до решти, до тла. Словник синонімів Полюги
- цілком — пр., цілковито, абсолютно, повністю, зовсім, до краю, геть чисто, до останку, до решти, дощенту, до пня, <�з початку> до кінця, згори донизу, з голови до п'ят, без останку, зап. згола; (віддатися) з руками й ногами; ід. ЦІЛКОМ І ПОВШСТЮ, з руками й ногами, з усім гамузом. Словник синонімів Караванського
- цілком — I всуціль, гамузом, досить, достатньо, зовсім, сповна і сповила, уповні, цілковито, цілкома II див. дуже; зовсім; остаточно Словник синонімів Вусика
- цілком — див. повністю, всеціло, націло, наголову, категорично Словник чужослів Павло Штепа
- цілком — цілко́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- цілком — присл. 1》 У цілому вигляді, без поділу, членування на частини. || Весь, без винятку. || У всій сукупності основних ознак. || У повному складі, обсязі. 2》 До кінця, зовсім, абсолютно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цілком — ВЩЕНТ (УЩЕ́НТ) (остаточно, без залишку), ДОТЛА́, ВНІВЕ́ЦЬ (УНІВЕ́ЦЬ), ЗО́ВСІМ, ЦІЛКО́М, ВПЕНЬ (УПЕ́НЬ), ГЕТЬ ЧИ́СТО. Шосе було забите кіньми і рознесеними вщент возами (О. Словник синонімів української мови
- цілком — Цілко́м, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цілком — ЦІЛКО́М, присл. 1. У цілому вигляді, без поділу, членування на частини. Служили у троян два брати, із них був всякий Голіаф; Широкоплечий і мордатий, І по вівці цілком глитав (Котл., І, 1952, 238); Тільки що дочитав Кащенкову драму «Помилки».. Словник української мови в 11 томах
- цілком — Цілко́м нар. 1) Цѣликомъ. По вівці цілком глитав. Котл. Ен. V. 76. Вона продала полотно цілком, а не сорочками. Лебед. у. 2) Совершенно, вовсе, вполнѣ. Три місяці цілком дощу не було. Могил. у. 3) Въ цѣлости. Вікно викопано та так і поставлено біля столу цілком. Новомоск. Словник української мови Грінченка