цілком

ЦІЛКО́М, присл.

1. У цілому вигляді, без поділу, членування на частини.

Служили у троян два брати, із них був всякий Голіаф; Широкоплечий і мордатий, І по вівці цілком глитав (І. Котляревський);

Тільки що дочитав Кащенкову драму “Помилки”.. Проковтнув, як кажуть, цілком і тепереньки от роздумую, що про неї сказати (Панас Мирний);

// Весь, без винятку.

Марта ревнувала Антона .. Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (М. Коцюбинський);

Хоча огонь побачено ще недовго по півночі, та й досі не вдалося вгасити його цілком (І. Франко);

В Катеринославі міст через Дніпро був зруйнований, ремонтові його не видно було кінця .. Вирішили [робітники] працювати .. без вихідних, без спочинків, тільки щоб до приходу Першої Кінної міст був полагоджений цілком (О. Гончар);

// У всій сукупності основних ознак.;

// У повному складі, обсязі.

Решта господарства цілком оминула плечі Марусі – бабця сама несла весь тягар на собі, не допускаючи Марусю навіть до дрібниць (Г. Хоткевич);

Ну що ж, печалитись не стану, утрачено не все цілком, і я ще відповідь дістану (І. Гончаренко).

2. До кінця, повністю.

[Олеся:] Пам'ятаєш, як ми колись марили, що як повиростаємо, то віддамо себе цілком на користь і підмогу людям?.. (М. Кропивницький);

Ці азбучні істини, на жаль, не цілком засвоєні нашими молодими письменниками (В. Еллан-Блакитний);

Яків ловить себе на тому, що його думки про економії збігаються з думками старшого брата. Невже їхні погляди цілком тотожні? (М. Стельмах);

Він [хірург] цілком поринув у свою роботу, пристосовуючись до мінливого ритму моря (В. Кучер);

Гогіашвілі озирнувся цілком випадково (П. Загребельний);

// Без винятків, повністю.

Ся постать узята цілком з життя і робить враження портрета (Леся Українка);

– Слово має товариш Кузнецов. – Я коротко. Пропозицію товаришки Супрун підтримую цілком (А. Головко);

Охоронець пильно глянув на Дороша і, вирішивши, очевидно, що ця людина цілком заслуговує на довір'я, крикнув комусь у двір, щоб відкрили ворота (Григорій Тютюнник).

(1) Цілко́м і по́вністю – уживається в знач. “повністю” з відтінком підсилення.

Схвалювати цілком і повністю.