цілком

ЦІЛКО́М, присл.

1. У цілому вигляді, без поділу, членування на частини.

Служили у троян два брати, із них був всякий Голіаф; Широкоплечий і мордатий, І по вівці цілком глитав (Котл., І, 1952, 238);

Тільки що дочитав Кащенкову драму «Помилки».. Проковтнув, як кажуть, цілком і тепереньки от роздумую, що про неї сказати (Мирний, V, 1955, 423);

// Весь, без винятку.

Марта ревнувала Антона.. Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (Коцюб., II, 1955, 305);

Хоча огонь побачено ще недовго по півночі, та й досі не вдалося вгасити його цілком (Фр., IV, 1950, 46);

В Катеринославі міст через Дніпро був зруйнований, ремонтові його не видно було кінця.. Вирішили [робітники] працювати.. без вихідних, без спочинків, тільки щоб до приходу Першої Кінної міст був полагоджений цілком (Гончар, II, 1959, 233);

// У всій сукупності основних ознак.

Безумовно необхідна найтвердіша влада. Ми тільки хочемо, щоб ця влада була цілком і виключно в руках більшості робітничих, солдатських і селянських депутатів (Ленін, 32, 1973, 167);

// У повному складі, обсязі.

Решта господарства цілком оминула плечі Марусі — бабця сама несла весь тягар на собі, не допускаючи Марусю навіть до дрібниць (Хотк., II, 1966, 11);

Ну що ж, печалитись не стану, утрачено не все цілком, і я ще відповідь дістану (Гонч., Вибр., 1959, 87).

2. До кінця, зовсім, абсолютно.

[Олеся:] Пам’ятаєш, як ми колись марили, що як повиростаємо, то віддамо себе цілком на користь і підмогу людям?.. (Кроп., II, 1958, 272);

Ці азбучні істини, на жаль, не цілком засвоєні нашими молодими письменниками (Еллан, II, 1958, 116);

Яків ловить себе на тому, що його думки про економії збігаються з думками старшого брата. Невже їхні погляди цілком тотожні? (Стельмах, І, 1962, 326);

Він [хірург] цілком поринув у свою роботу, пристосовуючись до мінливого ритму моря (Кучер, Голод, 1961, 431);

Гогіашвілі озирнувся цілком випадково (Загреб., Шепіт, 1966, 350);

// Без винятків, повністю.

Ся постать узята цілком з життя і робить враження портрета (Л. Укр., V, 1951, 43);

— Слово має товариш Кузнецов.— Я коротко. Пропозицію товаришки Супрун підтримую цілком (Головко, II, 1957, 463);

Охоронець пильно глянув на Дороша і, вирішивши, очевидно, що ця людина цілком заслуговує на довір’я, крикнув комусь у двір, щоб відкрили ворота (Тют., Вир, 1964, 145).

Цілко́м і по́вністю див. по́вністю.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цілком — (нічого не лишаючи) цілковито, повністю, остаточно, дощенту, дотла, вкрай// до останку, до решти, до тла. Словник синонімів Полюги
  2. цілком — пр., цілковито, абсолютно, повністю, зовсім, до краю, геть чисто, до останку, до решти, дощенту, до пня, <�з початку> до кінця, згори донизу, з голови до п'ят, без останку, зап. згола; (віддатися) з руками й ногами; ід. ЦІЛКОМ І ПОВШСТЮ, з руками й ногами, з усім гамузом. Словник синонімів Караванського
  3. цілком — I всуціль, гамузом, досить, достатньо, зовсім, сповна і сповила, уповні, цілковито, цілкома II див. дуже; зовсім; остаточно Словник синонімів Вусика
  4. цілком — див. повністю, всеціло, націло, наголову, категорично Словник чужослів Павло Штепа
  5. цілком — цілко́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. цілком — ЦІЛКО́М, присл. 1. У цілому вигляді, без поділу, членування на частини. Служили у троян два брати, із них був всякий Голіаф; Широкоплечий і мордатий, І по вівці цілком глитав (І. Котляревський); Тільки що дочитав Кащенкову драму “Помилки”.. Словник української мови у 20 томах
  7. цілком — присл. 1》 У цілому вигляді, без поділу, членування на частини. || Весь, без винятку. || У всій сукупності основних ознак. || У повному складі, обсязі. 2》 До кінця, зовсім, абсолютно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. цілком — ВЩЕНТ (УЩЕ́НТ) (остаточно, без залишку), ДОТЛА́, ВНІВЕ́ЦЬ (УНІВЕ́ЦЬ), ЗО́ВСІМ, ЦІЛКО́М, ВПЕНЬ (УПЕ́НЬ), ГЕТЬ ЧИ́СТО. Шосе було забите кіньми і рознесеними вщент возами (О. Словник синонімів української мови
  9. цілком — Цілко́м, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. цілком — Цілко́м нар. 1) Цѣликомъ. По вівці цілком глитав. Котл. Ен. V. 76. Вона продала полотно цілком, а не сорочками. Лебед. у. 2) Совершенно, вовсе, вполнѣ. Три місяці цілком дощу не було. Могил. у. 3) Въ цѣлости. Вікно викопано та так і поставлено біля столу цілком. Новомоск. Словник української мови Грінченка