1. Словник української мови у 20 томах

чадіти

ЧАДІ́ТИ, ди́ть, недок.

Виділяти чад (у 1 знач.).

Колосся вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою (М. Коцюбинський);

// Диміти, коптіти.

В просторій залі з дерев'яними колонами, що підпирали хори, чаділи недогарки свічок (П. Кочура);

Реактор плювався не весь час, а так: дим, дим, а потім – бух! Викид. Він чадів, але полум'я не було (Ю. Щербак);

Праворуч чаділи димом широкі труби і крізь дим проривалися язики полум'я (А. Хижняк);

Вогник то зовсім притухав, чадів блідим димком без полум'я, то знову спалахував теплим, ясним багаттям (В. Козаченко);

* Образно. І повинна в тій новій людині не гаснути й не чадіти, а ясним світлом палати любов до краси, служити якій покликане мистецтво, покликана література (М. Рильський);

– Я – батько!.. Я вчив тебе сіяти лан... Не жив ти, – чадів, ніби той недогарок... (І. Нехода).

ЧА́ДІТИ, ію, ієш, недок.

Отруюватися чадом (у 1 знач.).

Стригалі, мотористи, точильники – всі чадіють від спертого повітря, від овечої сірки (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чадіти — Отруюватися чадом, П. запаморочуватися, чманіти, чуманіти Словник синонімів Караванського
  2. чадіти — див. палити Словник синонімів Вусика
  3. чадіти — ча́діти дієслово недоконаного виду отруюватися чадом чаді́ти дієслово недоконаного виду виділяти чад Орфографічний словник української мови
  4. чадіти — I чад`ітидив. чадити. II ч`адіти-ію, -ієш, недок. Отруюватися чадом (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чадіти — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О. Словник синонімів української мови
  6. чадіти — Ча́діти, -дію, -дієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чадіти — ЧА́ДІТИ, ію, ієш, недок. Отруюватися чадом (у 1 знач.). Стригалі, мотористи, точильники — всі чадіють від спертого повітря, від овечої сірки (Гончар, Тронка, 1963, 58). ЧАДІ́ТИ див. чади́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. чадіти — Чадіти, -дію, -єш гл. Угарать. Багато того духу, од котрого чадіють люде. Дещо. Словник української мови Грінченка