чарівний

ЧАРІВНИ́Й, а́, е́.

1. Який має магічну силу, є чарами (у 1, 2 знач.).

Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку (Леся Українка);

Чаклувала баба, готувала воду .. чарівну. Старечими губами промовляла якісь слова незрозумілі (А. Шиян);

– Зілля, що дам я тобі, чарівне (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// Наділений незвичайною силою.

Володимир не відповів нічого, лише вибрав місце для палацу, поклав яблуко на землю і чарівним прутиком постукав. Помалу, помалу – із яблука виріс діамантовий палац (В. Королевич);

Високі гори, квітчасті долини, швидкі річки, – все так швидко повстає і зникає, немов у тій казці, що то від помаху чарівної хусточки вставали й гинули гори та долини (Леся Українка);

Жайсак сяяв. Йому здавалося, що малюнок – це чарівний талісман, який допоможе йому одружитися з Кульжан всупереч усім перешкодам, всупереч злій долі (З. Тулуб);

// Який має великий вплив на свідомість людини, на розвиток її мислення.

Фантазіє! Ти – сило чарівна, Що здобувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі. Здобула мертвих з вічного їх сна [сну] (Леся Українка);

Якось різко й потужно згадав він усі свої статті, лекції, всі вечори напруженої роботи, свої ретельні плани, чарівний дух лабороторії [..] (В. Підмогильний).

2. перен. Надзвичайно, дуже гарний; чудовий.

Прут задивився в ясні очі [дівчини], і йому здалося, ніби вся краса і велич карпатських гір злилися в них, глибоких і чарівних (з переказу);

Тут місячні ночі чарівні, ще кращі, ніж в Криму (М. Коцюбинський);

Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить (М. Старицький, II);

У вузенькій напівзабутій вуличці, що йшла від луків, на нього зеленим дощем спадала молоденька листва плакучих верб, але ні вона, ні чарівна, як намальована, вуличка не розвеселили парубка (М. Стельмах);

// Який має надзвичайні цілющі властивості.

Маруся літала на проталих стежечках, весело поплюскуючи гарними своїми чобітками. Зупиниться на хвильку, набере повні груди гірського чарівного повітря – і мов крила від того виростають! (Г. Хоткевич);

Тройзілля сприймалося як трава з магічними, а отже, цілющими, чарівними властивостями (із журн.);

// Незвичайний, дивний, загадковий у своєму вияві.

Сріблистий місяць тихо Чарівне світло лив на сонну землю (І. Франко);

Приколисаний чарівною тишею, свіжістю води і лугу, Тимко був настроєний на думи і згадував тепер тільки те, що було близько його серцю (Григорій Тютюнник);

Що то за сон був, чарівний, незабутній! (О. Гончар);

Довбуш, мов живий, вставав в оповіданнях Юрчика в усій своїй могутній красі, чарівній лицарській вдачі, із тисячею найрозмаїтших отих своїх витівок (Г. Хоткевич);

// Який захоплює неповторною красою.

Перед ним красні мрії снуються легенько, Невиразні, але чарівнії (Леся Українка);

Починаються місячні ночі – час безумства природи на Капрі. Кажуть, що це чарівна картина (М. Коцюбинський);

// Який приваблює своєю зовнішністю або внутрішнім, духовним світом; надзвичайно вродливий.

Бажав би я, мій рідний краю, .. Щоб велич простого народа [народу] Запанувала на Русі, Щоб чарівна селянська врода Росла в коханні та красі (П. Грабовський);

Чарівні були обличчя [дам], Тільки трошки безсоромні (Леся Українка);

[Xмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук);

І збентежений Плачинда замовкає. Йому б хотілося, щоб така, з чарівними слов'янськими рисами обличчя, дівчина соромилась, паленіла і мовчала перед ним – це справжній тип української молодої (М. Стельмах);

// Дуже приємний, зворушливий.

Вона попросила розказати що-небудь про Радянський Союз. – Я ж про нього нічого, зовсім нічого не знаю, – з чарівною одвертістю призналася вона (В. Собко);

– А тобі чого тут треба? – Працювати, – сказав він коротко і знову усміхнувся з такою чарівною щирістю, що бригадир-механік пом'якшав (І. Багмут);

// Неповторний своєю мелодійністю.

І вже не Тетяна, а його молода красуня мати співала йому чарівних пісень (О. Довженко);

Соловейки ж ті маленькі Були ніби нам раденькі: Чарівними голосами Щебетали мов із нами (І. Манжура);

Кряж поклав ножа, витер рукавом сопілку і заграв. Просто дивно, як можуть линути такі чарівні звуки з дерев'яної палички (М. Зарудний);

* Образно. В душі піднімавсь якийсь чудовий, солодкий смуток, і серце од того смутку билось палкіш, водно з чарівною музикою природи [..] (С. Черкасенко);

// Який має велику естетичну силу впливу (про мистецтво).

Шевченко ніколи й нічого не перекладав. Проте він віддав своє вогненне, своє чарівне перо двом уривкам із “Слова” (М. Рильський);

Кликали читати і в хати .. Запрошували і слухали до півнів. Ото так упадали розбуркані люди біля вогненного “Заповіту” і чарівного “Сорочинського ярмарку” (О. Ковінька);

Він [Т. Г. Шевченко] захоплено повторював повні чарівної краси вірші Лермонтова, насолоджуючись їх музикою, і стискав кулаки, пригадуючи трагічний кінець поета (З. Тулуб);

Чарівне слово Шевченка і до сьогоднішнього дня найпрозоріше в нашій літературі (із журн.).