1. Словник української мови у 20 томах

чарівниченька

ЧАРІВНИ́ЧЕНЬКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до чарівни́ця.

Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці! Одна дівчина чорнобривая Та й чарівниченька справедливая (з народної пісні);

[Сербин:] Отож не калина, то та молода чарівниченька зросла калиною (С. Васильченко);

А чарівниченька-ніч летіла, мов на крилах, і ставала ще таємничіша (О. Ільченко);

Тоді взяв він мене за руку: – Дівчино-чарівниченько! чи звелиш мені сватів до тебе слати? (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чарівниченька — чарівни́ченька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. чарівниченька — -и, ж. Зменш.-пестл. до чарівниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чарівниченька — ЧАРІВНИ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чарівни́ця. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці! Одна дівчина чорнобривая Та й чарівниченька справедливая (Укр.. лір. Словник української мови в 11 томах
  4. чарівниченька — Чарівниця, -ці ж. Волшебница, колдунья, очаровательница. Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця. Котл. Ен. IV. 9. Коли місяць в серп, то чарівниці ідуть на гряниці. Ном. № 237. ум. чарівни́чка, чарівниченька. Словник української мови Грінченка