чаша

ЧА́ША, і, ж.

1. Старовинна посудина округлої форми, з широким верхом і звуженим низом для пиття спиртних напоїв.

Продавець вийняв срібний келих, поставив перед хлопцем. – Тут маєш. Оця чаша, коби і брат братові її продавав, коштує п'ятсот, а я даю за триста (В. Королевич);

Сонце .. заглядало в блискучі келихи й чаші, що рядами стояли на столі (А. Хижняк);

[Куниця:] Серед цих скарбів у мене є чудова золота чаша одинадцятого віку – часів Ярослава Мудрого (І. Кочерга);

* Образно. А земля мусила вмирати од голоду й спраги, бо чаша сонця стала порожня (М. Коцюбинський);

* У порівн. І землю, як чашу, вщерть сонцем налито! (І. Нехода);

* Образно. * У порівн. Небо синє і повне, мов чаша (В. Сосюра);

// Заздоровна чара.

[Інгігерда:] Здоров був, княже, ладо мій ласкавий, Пий чашу цю, живи багато літ! (І. Кочерга);

Тож піднімем спільну чашу За святі ці почуття, За Вітчизну вільну нашу, За омріяне життя (С. Воскрекасенко);

В ньому [Дунаї] всі ми скупані, слов'яни, Ним усі колихані, слов'яни, І в борні священній, грозовій, Як один, підносьмо чашу дружби, Як один, підносьмо чашу клятви, Чашу волі, слави і братерства, – Хай загине ворог наш навік (М. Рильський);

// перен. Про міру радощів або страждань, які випали на чию-небудь долю.

Тоді, в печалі чи радості, добрішим і кращим стає чоловік і з подивом бачить.., як швидко сіра буденщина розхлюпала його чашу кохання (М. Стельмах);

Надворі спека, у його кімнаті приємний холодочок, а у нас разом – переповнені чаші юнацьких спогадів (Олесь Досвітній);

Ми молоді, ми п'єм солодку щастя чашу..! (В. Сосюра);

Зневір'ям повнилася чаша І в чаші – пінелося зло. (М. Чернявський).

2. Посудина округлої форми.

Тут же [в похованні] були дві глиняні посудини – розписна чаша і великий глек; очевидно, в них була їжа (з наук. літ.);

У великій чаші, встановленій на стадіоні, спалахує вогонь Всесоюзних юнацьких ігор (з газ.);

// Внутрішня поверхня такої посудини.

В казанах .. важко гойдала своє тіло вода та хлюпала в побіленій чаші (М. Коцюбинський);

// рел.-церк. Посудина подібної форми, що використовується в християнському культовому обряді; потир.

Перенос скінчився. Піп з чашею пішов ув олтар (Панас Мирний);

[Семпроній:] Там знайдено в вас ритуальні речі: велику чашу, ніж і ще там дещо (Леся Українка);

Навіть найбільш добрим і поміркованим людям, які теоретично прийняли християнство за шлях самовдосконалення, потрібний певний період, щоб придушити в собі крики гордині: “чому маємо причащатись однією ложкою зі спільної чаші?” (з наук.-попул. літ.);

// Частина посудини, деталь такої форми.

Келих складаєтьсчя з двох головних частин – чаші і седеса (стояна) (з наук. літ.);

[Джонатан:] Різьблений маєш ти зробити свічник, стебло його, і чаші, й круги, й листя у нього мають бути... (Леся Українка).

◇ Ви́пити / випива́ти (пи́ти) [гірку́ (по́вну)] [ча́шу] ([по́вний] ківш) [ли́ха, му́ки і т. ін.] [до кра́ю (до дна, до де́нця́)] див. випива́ти;

Ви́пити сме́ртну ча́шу див. випива́ти;

(1) Гірка́ ча́ша – велике горе, страждання.

[Ганна Андріївна (дочці):] Не минула і тебе ця гірка чаша... Тепер ти полонянка; взяли тебе у ясир (Ю. Мокрієв);

Кла́сти / покла́сти на ча́шу ваги́ див. кла́сти;

Перева́жувати / перева́жити терези́ (ча́шу терезі́в) див. перева́жувати;

Перелива́ти / перели́ти [ча́шу] че́рез край (че́рез ві́нця) див. перелива́ти;

Перепо́внювати / перепо́внити ча́шу терпі́ння див. переповня́ти;

(2) По́вна ча́ша – вдосталь, багато всього або чого-небудь.

Гріх Бога гнівити, живемо – не тужимо. І люди нас знають – не цураються... Слава Богу! Хазяйствечко – повна чаша! (Панас Мирний);

У коридорі вже знявся радісний гамір: закінчився учбовий рік, сонця надворі повна чаша, аж до піднебесся, – хто ж не радітиме! (Григір Тютюнник);

(3) Ча́ша [терпі́ння] перепо́внилася / перепо́внювалася – не можна більше терпіти, зносити що-небудь.

Коли уривався терпець, переповнювалась чаша, .. вибухали стихійні бунти проти жорстоких недолюдків-катів (Життя і тв. Т. Г. Шевченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Чаша — Ча́ша іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. чаша — І чаша євхаристійна Євхаристійна посудина у вигляді чаші з підставкою, призначена для євхаристійного вина, що з неї причащаються духівництво та миряни; потир Словник церковно-обрядової термінології
  3. чаша — КЕЛИХ, (озера) улоговина, котлован, (неба) баня, УР. ПОСУДИНА, (гірка) ІД. горе, страждання, випробування, чашечка, чашка Словник синонімів Караванського
  4. чаша — ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. Фразеологічний словник української мови
  5. чаша — Напівкругла виїмка біля кінця колоди, виконана за формою іншої колоди. Внаслідок її використання стіни рубалися із залишками. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. чаша — -і, ж. 1》 Старовинна посудина округлої форми, з широким верхом і звуженим низом для пиття (вина та інших напоїв). || Заздоровна чара. || перен. Про міру радощів або страждань, які випали на чию-небудь долю. 2》 Будь-яка посудина, вмістище подібної форми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чаша — Келіх, келех, келішок, див. посуда Словник чужослів Павло Штепа
  8. чаша — ЧА́ША, і, ж. 1. Старовинна посудина округлої форми, з широким верхом і звуженим низом для пиття (вина та інших напоїв). Продавець вийняв срібний келих, поставив перед хлопцем.— Тут маєш. Словник української мови в 11 томах
  9. чаша — Ча́ша, -ші, -ші, -шею; ча́ші, чаш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. чаша — Чаша, -ші ж. Чаша. По отченаші напиймося по чаші. Ном. № 11538. У руці Господній чаша, через край вино шумує. К. Псал. 172. Словник української мови Грінченка