чаша

ЧА́ША, і, ж.

1. Старовинна посудина округлої форми, з широким верхом і звуженим низом для пиття (вина та інших напоїв).

Продавець вийняв срібний келих, поставив перед хлопцем.— Тут маєш. Оця чаша, коби і брат братові її продавав, коштує п’ятсот, а я даю за триста (Три золоті сл., 1968, 150);

Сонце.. заглядало в блискучі келихи й чаші, що рядами стояли на столі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 10);

[Куниця:] Серед цих скарбів у мене є чудова золота чаша одинадцятого віку — часів Ярослава Мудрого (Коч., II, 1956, 317);

*Образно. А земля мусила вмирати од голоду й спраги, бо чаша сонця стала порожня (Коцюб., II, 1955, 248);

*У порівн. І землю, як чашу, вщерть сонцем налито! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 279);

Небо синє і повне, мов чаша (Сос., II, 1958, 37);

// Заздоровна чара.

[Інгігерда:] Здоров був, княже, ладо мій ласкавий, Пий чашу цю, живи багато літ! (Коч., П’єси, 1951, 106);

Тож піднімем спільну чашу За святі ці почуття, За Вітчизну вільну нашу, За омріяне життя (Воскр., Поезії, 1951, 279);

В ньому [Дунаї] всі ми скупані, слов’яни, Ним усі колихані, слов’яни, І в борні священній, грозовій, Як один, підносьмо чашу дружби, Як один, підносьмо чашу клятви, Чашу волі, слави і братерства,— Хай загине ворог наш навік (Рильський, II, 1960, 206);

// перен. Про міру радощів або страждань, які випали на чию-небудь долю.

Тоді, в печалі чи радості, добрішим і кращим стає чоловік і з подивом бачить.., як швидко сіра буденщина розхлюпала його чашу кохання (Стельмах, І, 1962, 202);

Надворі спека, у його кімнаті приємний холодочок, а у нас разом — переповнені чаші юнацьких спогадів (Досв., Вибр., 1959, 15);

Ми молоді, ми п’єм солодку щастя чашу..! (Сос., І, 1957, 161).

♦ Випива́ти (ви́пити) [до́бру, гірку́] по́вну ча́шу ли́ха див. по́вний;

Ви́пити [всю] ча́шу до дна — пережити непомірне горе, зазнати глибоких страждань.

Загриміла війна [1914 року].. Мене мобілізували у військо. Випив, як кажуть, цю чашу я всю, до самого дна (Вас., IV, 1960, 45);

Ви́пити (по́вну) ча́шу му́ки [і стражда́ння] — зазнати багато страждань.

Я випив чашу муки і страждання. Велику чашу, сповнену ущерть, І вже тепер нема мені вагання: Життя чи смерть! (Вороний, Вибр., 1959, 98);

Ви́пити сме́ртну ча́шу, ритор.— умерти на полі бою.

Олег! Ти чесно йшов у бій на ніч, на тьму криваву. Безсмертній пам’яті твоїй співає серце славу і тим, кого ти в бурі вів, з ким випив смертну чашу (Сос., II, 1958, 500);

Гірка́ ча́ша див. гірки́й;

Перева́жувати (перева́жити) ча́шу терезі́в див. перева́жувати;

Перелива́ти (перели́ти) ча́шу че́рез край (ві́нця і т. ін.) див. перелива́ти;

Перепо́внити ча́шу [терпі́ння] див. переповня́ти;

Пи́ти (ви́пити, куштува́ти, скуштува́ти і т. ін.) гірку́ ча́шу див. гірки́й;

Ча́ша [терпі́ння] перепо́внилася див. переповня́тися;

[Як] по́вна ча́ша див. по́вний.

2. Будь-яка посудина, вмістище подібної форми.

Тут же [в похованні] були дві глиняні посудини — розписна чаша і великий глек; очевидно, в них була їжа (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 70);

У великій чаші, встановленій на стадіоні, спалахує вогонь Всесоюзних юнацьких ігор (Веч. Київ, 18.VІІ 1968, 3);

// церк. Посудина такої форми, що використовується у християнському культовому обряді; потир.

Перенос скінчився. Піп з чашею пішов ув олтар (Мирний, III, 1954, 320);

[Семпроній:] Там знайдено в вас ритуальні речі: велику чашу, ніж і ще там дещо (Л. Укр., II, 1951, 471);

// Частина посудини, деталь подібної форми.

Келих складається з двох головних частин — чаші і седеса (стояна) (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 70);

[Джонатан:] Різьблений маєш ти зробити свічник, стебло його, і чаші, й круги, й листя у нього мають бути… (Л. Укр., III, 1952, 49);

// Віночок квітки подібної форми.

Тепер любов і мрії наші Ми у серцях палких несем, Немов тюльпанів чисті чаші, Налиті сонцем і дощем (Мас., Сорок.., 1957, 211);

// Внутрішня поверхня посудини подібної форми.

В казанах .. важко гойдала своє тіло вода та хлюпала в побіленій чаші (Коцюб., II, 1955, 293);

// Споруда подібної форми.

Швидка, могутня, гомінка В зелену чашу стадіону Людська вривається ріка (Дмит., Київські кручі, 1962, 174);

// Діл з берегами якого-небудь водоймиша (озера, моря і т. ін.), заповнений водою; улоговина подібної форми.

В чаші Байкалу стільки прісної води, як в Балтійському морі солоної (Хлібороб Укр., 2, 1967, 47);

7-8 липня 1955 р. русло Дніпра було перекрите Каховською греблею і почалося заповнення чаші водоймища (Укр. бот. ж., XVII, 1, 1960, 4);

Мов рухлива основа на велетенському верстаті, дорога виповзала з-під самих їхніх ніг, спадала круто вниз, перетинала надвоє широку чашу гірської западини (Кол., Терен.., 1959, 215);

// Купол неба.

На обрії чаша неба упиралася краєм в далекий берег (Чорн., Красиві люди, 1961, 15);

Повніє неба синя чаша над даллю мрійною озер… (Сос., II, 1958, 360);

// Земля навколо стовбура дерева, яку спушують і поливають для кращого росту рослини; ямка.

Найкращим способом поливу при задернінні саду є дощування, але добрі наслідки дає також полив по чашах з одночасним зволоженням міжрядь (Колг. Укр., 2, 1961, 34).

♦ Кла́сти (покла́сти) на ча́шу ваги́ що — використовувати що-небудь, щоб добитися якоїсь переваги, перемоги в чомусь.

Історія нас вчить, що там, де на чашу ваги кладуть суб’єктивно-індивідуальні інтереси, там неодмінно спалахує непримирима ворожнеча (Ковінька, Кутя.., 1960, 118).