черговий

ЧЕРГОВИ́Й, а́, е́.

1. Який іде за попереднім у певній послідовності, є наступним щодо черговості.

Автомашини і підводи товпилися навколо, чекаючи посадки чергової групи поранених (Іван Ле і О. Левада);

Валентин уже знову стояв перед учителем, червоний, похнюплений, з порізаними руками, і приймав з гідністю кару за свою чергову витівку (О. Гончар);

Записавши усе те, офіцер перестав скрипіти пером. Калинка напружено чекав чергового запитання, та офіцер наче заснув (А. Дімаров).

2. Який виконує в порядку послідовної зміни черговості які-небудь обов'язки.

Монотонно читав черговий чернець твори святих отців (З. Тулуб);

Біля ліжка стояв столик, за яким сиділа чергова сестра (М. Трублаїні);

// у знач. ім. чергови́й, во́го, ч.; чергова́, во́ї, ж. Той (та), хто чергує.

Увійшов черговий. – Тобі чого? – Інспекція з штабу армії! (О. Довженко);

Вночі хлопець не міг заснути. Чергова по коридору кілька разів напувала його холодною водою (І. Сенченко);

Зовсім мертва тиша. Черговий і наглядачі розмовляли тільки пошепки та на мигах та поклацували пальцями умовні знаки (І. Багряний).

3. Який проводиться, відбувається регулярно, має місце через певні проміжки часу.

Після чергового огляду всіх цехів, коли Андрій уже лагодився піти додому, раптом його зупинила думка, що він забув щось зробити (О. Гуреїв);

Черговий конкурс для шашкістів проходитиме у п'ять турів (із журн.);

Де він міг подітися, адже німці не підбирали трупи наших бійців. Коли в черговий раз відбили будинок, Асанова як не шукали, серед убитих так і не знайшли. Щез і кулемет (А. Дімаров);

Чергова відпустка.

4. Який потребує негайного, першочергового розв'язання.

Бережний знав, що, взявшись до невідкладних чергових справ, Ладнов все одно якимсь куточком мозку весь час думатиме про комуну (І. Микитенко);

// Який перебуває напоготові.

Я подзвонив додому, попередив дружину, щоб підготувала “черговий” портфель: спортивний костюм, бутерброди, їдемо на ніч (із журн.).

5. перен., зневажл. Постійний, постійно вживаний, використовуваний.

Чергові цитати;

Чергові фрази;

Черговий оратор.

6. бот. Який розміщується по спіралі (про листок).

Листки жита, берези, соняшника, шипшини ростуть по одному у вузлі й розміщуються на стеблі по спіралі. Таке розміщення листків називають черговим (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черговий — (який іде після попереднього) найближчий, наступний. Словник синонімів Полюги
  2. черговий — (з ряду) наступний, г. слідуючий, ЯК ІМ. той, що чергує, чергувальник, з. черговець Словник синонімів Караванського
  3. черговий — див. майбутній Словник синонімів Вусика
  4. черговий — чергови́й 1 прикметник чергови́й 2 іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. черговий — -а, -е. 1》 Який слідує за попереднім у певній послідовності, є наступним щодо черговості. 2》 Який виконує в порядку черговості які-небудь обов'язки. || у знач. ім. черговий, -вого, ч.; чергова, -вої, ж. Той (та), хто чергує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. черговий — НАСТУ́ПНИЙ (який іде слідом за ким-, чим-небудь — у просторі або часі); ДРУ́ГИЙ (ще один, який іде безпосередньо вслід за ким-, чим-небудь — звичайно при певній послідовності предметів, явищ і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. черговий — Чергови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. черговий — ЧЕРГОВИ́Й, а́, е́. 1. Який іде за попереднім у певній послідовності, є наступним щодо черговості. Автомашини і підводи товпилися навколо, чекаючи посадки чергової групи поранених (Ле і Лев., Півд. Словник української мови в 11 томах
  9. черговий — Черговий, -а, -е́ Очередной. Черк. у. Біжи, поскуплюй чергове козацтво. К. Бай. 25. Словник української мови Грінченка